Сьогодні в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору. Події 30-х років, а пізніше – 40-х – забрали життя мільйонів простих людей, які помирали не від хвороб чи війни, а просто від того, що не мали шматка хліба…
Напевно, саме смерть від голоду є найнезрозумілішою. Тому що важко осягнути той факт, що десь є люди, яким нічого їсти, а поряд (нехай навіть на другому континенті – сьогодні це все одно “поряд”) є ті, хто не відмовляє собі ні в чому. Спасти потерпаючого від голоду легко – достатньо розділити з ним свою трапезу. В Євангелії принцип “нагодуй голодного” є одним із ключових у визначенні християнського способу життя. Взагалі, цей принцип відіграє значну роль і у визначенні нашої людяності, відношення один до одного.
Так, сьогодні немає штучних голодоморів. Проте, є величезна кількість людей, які недоїдають, страждають від нестачі основних продуктів харчування, а також голодують. І мова йде не тільки про Африку чи про якісь далекі країни, а про тих людей, які часто живуть поруч із нами. Погляньмо уважно навколо себе – і ми обов’язково побачимо людину, яка шукає шматок хліба для того, щоб дожити до завтра. Не відвертаймося від таких людей! Не робімо вигляду, що ми їх просто не помітили! Адже, як каже народна мудрість, “від тюрми та суми – не зарікайся”.
Згадуючи сьогодні загиблих під час Голодомору давайте не забувати, що вони стали жертвами не тільки бездушної системи, але й безсердеччя своїх співвітчизників. Зрештою, вбиває не система, а люди – їхнє немилосердя, відчуженість, злоба, страх, ненависть. Не можна забувати про це. Бо інакше і ми ризикуємо стати тільки інструментом системи і перестанемо бути людьми.
