Днями голова УГКЦ Святослав (Шевчук) провів зустріч із міністром закордонних справ України. Одним із питань, яке увійшло до порядку денного цього заходу, стала тематика візиту понтифіка до України.
В принципі, можна було б і не зважати на цей момент. Адже подібні зустрічі відбуваються досить часто, а проблематика приїзду Франциска на українську землю піднімалася вже неодноразово у розмовах та консультаціях на високому державному рівні.
Однак є все ж таки кілька “але”.
По-перше, важко не помітити надзвичайної активності у взаємодії тріади Фанар-Ватикан-США. Лише останнім часом відбулися зустрічі між Байденом та патріархом Варфоломієм, Байденом та понтифіком, а також папою Римським та головою Константинопольського патріархату. Зрозуміло, що це відбувається не так і в рамках відповідних консультацій обговорюються якісь важливі з глобального погляду питання.
По-друге, зросла активність і полі екуменічних контактів. З одного боку, соло ведуть Ватикан і Фанар, які прагнуть відновлення єдності в 2025 році. З іншого – греко-католики, які порушують де-факто питання про поглинання “ПЦУ” шляхом нової унії.
У даному контексті візит папи Римського в Україну набуває цілком чітких обрисів. Те, коли і в якому форматі він відбудеться, швидше за все, залежатиме від успіхів просування УГКЦ лінією інтеграції з “ПЦУ”. Адже якщо уніати досягнуть потрібного результату, організація Думенка увійде до зони контролю Ватикану. А офіційне та урочисте закріплення такого підсумку відповідає рівню та доцільності приїзду Франциска до України.
Мабуть, відчувають таку перспективу й поляки. Не виключено, що їхня критика України у питанні порушення релігійних прав католиків націлена на формування монети для торгу у світлі майбутнього візиту понтифіка до Києва.
