Що саме вирішив Константинопольський синод 3 роки тому?

Продовжуючи тему жовтневих рішень Синоду Константинопольської Церкви від 20-18 року, наведемо повністю текст комюніке, котрий стосувався розгляду звернення лідерів українських розкольників.

«Прийняти і розглянути прохання про апеляцію від Філарета Денисенка, Макарія Малетича і їх послідовників, які опинилися в схизми не з догматичних причин, відповідно до канонічних прерогатив Константинопольського патріарха отримувати такі звернення від ієрархів та інших священнослужителів від усіх автокефальних Церков. Таким чином, згадані вище особи були канонічно відновлено в своєму єпископському або священицькому сані, також було відновлено спілкування їх вірних з Церквою».

Як бачимо, в комюніке Синоду взагалі не пояснюється, яким чином реальність розколу (а те, що вони були у «схизмі», визнають і самі фанаріоти) раптом перетворилася в канонічну реальність. Текст цього документа абсолютно порожній і богословськи необґрунтована.

Термін «відновлення» за логікою мав би означати повернення того статусу, який у них колись був. Однак, абсолютна більшість духовенства «ПЦУ» ніколи не були канонічними священиками або єпископами УПЦ.

На якій саме підставі Філарет, Макарій і «їхні послідовники» (ще один незрозумілий термін) раптом стали канонічними єпископами чи священиками? Як була вирішена проблема канонічності їхніх хіротоній? Якщо фанаріоти вирішили зняти анафему з Філарета, то, знову ж таки, на яких підставах? І яке саме рішення було прийнято по Макарію, який єпископом до відходу в розкол ніколи не був? Про це згаданому рішенні фанарського Синоду абсолютно нічого не сказано, і ми можемо лише здогадуватися, якою логікою він керувався.

Також не йдеться про те, що означає «відновлення спілкування їхніх вірних з Церквою». Тому що, очевидно, жодного покаяння перед УПЦ (від якої вони відкололися і з якою розірвали спілкування) вони не приносили і спілкування з нею не відновлювали.

Як взагалі можливо відновлення «спілкування з Церквою» розкольниками без повернення в ту структуру, з якої вони вийшли і від спілкування з якою вони свідомо відмовилися? Відповідно, без ліквідації паралельних структур, які вони створили щодо канонічної Церкви, яка існувала спочатку. У нашому випадку – УПЦ.

Одним словом, якщо запитати адекватного богослова і фахівця з канонічного права про те, що саме вирішив Синод Константинопольської Церкви в 2018 році, він повинен чесно відповісти: «я не знаю». Настільки абсурдним виглядає той набір слів, сенс яких ми марно намагаємося зрозуміти.

Правблог

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

#УПЦ #УПЦ КП
Запропонувати новину
Scroll Up