Все насправді просто: вони бачать, що позиція Кіпрської Церкви щодо українського розколу змінюється, вони знають, що Феодор визнав розкольників під тиском фінансових питань і компроматів і що якщо він зрозуміє, що його структура може розколотися і розвалитися через це – це може стати потужним фактором, який може привести Феодора до того, що він заради цілісності структури готовий буде піти на те, щоб американські друзі вивалили усі компромати і при потребі піти на спокій.
Адже для кожного предстоятеля цілісність його помісної Церкви – це дуже значуще питання. Тому навіть не сумніваюся, що Феодор вже зараз, можливо, намагається провести якісь контакти з РПЦ, провести якісь контакти з кліриками бажаючими піти в РПЦ, щоб знайти вихід з ситуації, що склалася. Понад рік він бешкетував роблячи дуже непристойні вчинки і розраховуючи, що реакції не буде. Звичайно, робив як правило не по своїй волі, а вже йдучи на поводу Фанаро-американської збірної, але хіба це відміняє тяжкість його вчинків?
І фанаріоти, так само як і Держдеп, і ПЦУ прекрасно розуміють, що Феодор в умовах кризи у своїй власній Церкві може плюнути на наявність компроматів на нього і оточення, і просто почати рятувати цілісність Церкви, навіть якщо заради цього потрібно буде піти на спокій, щоб ті, що мають компромати втратили можливість надавати подальшого тиску.
А це означає, що не тільки проект ПЦУ тріщить по всіх швах – це колосальний удар по папським амбіціям Варфоломія, тому що в разі якщо Церква в своїй повноті визнає антиканонічність дії щодо українських розкольників, то буде вказано і того, хто їх скоїв тобто Варфоломія. І в таких умовах кричати і вимагати папських повноважень буде вже якось недоречно.
Релігія і політика. Олександр Вознесенський.
