Візантійщина у виконання прихильників «ПЦУ»

Щойно прочитав статтю Катерини Щеткіної «Перемога російського православ’я». До того, як передати сутність матеріалу, зазначу, що його авторка – давня прихильниця українських розкольників та ворог УПЦ.

У світлі цього написане у статті може викликати величезний подив. Адже у ній подається – з точки зору табору націоналістів та «патріотів» – справжнісінька «зрада», а саме всіляко вихваляється Блаженніший Митрополит Онуфрій.

За словами Щеткіної, Предстоятель УПЦ – “фігура титанічна і культова”. Він одночасно “байдужий до української влади з її політичною кон’юнктурою і вільний від московського політичного порядку денного”. Більш того, у глави УПЦ, зазначає автор статті, немає залежності від будь-якої зовнішньої допомоги, зокрема підтримки Новинського. І навіть “антиукраїнство” владики, як висловилася Щеткіна, не є політичною позицією або наслідком “тиску Москви”. Це “суто чернеча відстороненість, для якої немає Росії, України, а все єдине у Святій Русі”.

Після прочитання статті виникають цілком закономірні питання. А що це взагалі було? Чому прихильниця “ПЦУ” співає дифірамби Блаженнішому, хоча раніше в своїх матеріалах вона не знаходила для нього жодного доброго слова, називаючи Предстоятеля УПЦ “резидентом РФ” і так далі? Який інтерес стоїть за цим кульбітом в оцінках і безпосередньо матеріалом?

Відповіді на ці питання, за великим рахунком, лежать на поверхні.

Грядущий Архієрейський собор в Москві не на жарт стривожив Фанар і їх поплічників в Україні. “Проспавши” до того ж підготовку потужної богословської конференції в столиці РФ (яка за підсумками своєї роботи озвучила спільну позицію ряду Помісних Церков з приводу неправомірних дій Константинопольського патріархату), стамбульські ієрархи і їхні союзники почали пошук можливостей для дестабілізації обстановки всередині РПЦ.

Як свідчить стаття Щеткіної, одним з інструментів реалізації такого підходу є спроба вбити клин між РПЦ і УПЦ, а також Патріархом Кирилом і Митрополитом Онуфрієм.

Саме даними моментом і пояснюється комплементарний тон згаданого матеріалу. Адже його мета – хоча б в інформаційному просторі створити видимість якоїсь “конкуренції” між ієрархами однієї Церкви.

Як би там не було, але цей яскравий приклад “візантійщини” говорить багато про що. Зокрема, про те, що фанаріоти бояться підсумків Архієрейського собору в Москві. І що вони готові – самі або через своїх прихильників – йти на будь-які хитрощі з тим, щоб ускладнити його роботу.

Telegram

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

#УПЦ #УПЦ КП
Запропонувати новину
Scroll Up