«Етнічний папізм» – дуже цікава тема. Адже інститут кардиналів спочатку – це клір і миряни Римської єпархії (давним-давно були, наскільки знаю, і кардинали-миряни). У міру розвитку інституту папізму як центру влади всієї Західної церкви, інститут кардиналів став перетворюватися в паралельну ієрархію. Єпископи і клірики інших єпархій Католицької церкви паралельно формально призначалися кліриками храмів Римської єпархії. Тобто архієпископ, умовно, Португалії носив формальний титул, наприклад, кардинала-пресвітера якогось історичного храму міста Риму або його передмістя. Це давало йому право брати участь в “синоді” Римської єпархії – конклаві, що обирала папу і вирішувала найважливіші питання всієї Католицької церкви. Таким чином формально тривав древній принцип помісності – Римського єпископа обирають єпархіальні збори Римської єпархії (Священна колегія кардиналів, вона ж Конклав).
Що ж стосується Православ’я, то тут принцип абсолютно інший. Жодна Помісна Церква, в тому числі Константинопольська, не виходить за свої межі. Першість Константинополя історично номінальна, “по честі”, що і доводить принцип “замкнутості” кожної Церкви на собі – у рамках своїх помісних соборів і синодів.
Якби першість Константинополя історично була схожа на папську, як це зараз намагаються представити на Фанарі, давно б сформувався інститут, аналогічний Колегії кардиналів. Але його немає. А раз так, то зазіхання фанаріотів (або греків в цілому) на першість у Православ’ї дуже тягне на махровий націоналізм, адже греком не можна стати, ним можна тільки народитися. А значить, є православні першого сорту, другого і так далі. Про що я і писав раніше, що Константинопольський патріархат стрімко перетворюється в націоналістичну організацію.
Або, якщо престол Константинополя хоче бути схожий на папський, будьте ласкаві проводите вибори патріарха серед єпископів ВСІХ Православних церков. І тоді Константинопольським патріархом може стати, наприклад, серб, грузин, українець або румун.
Чи готові до такого на Фанарі? Якщо ні, то почесної “першості честі” їм більш ніж достатньо. І то, з поваги до колишньої величі Візантії.