Час від часу деякі політики, що не в міру захоплені європеїзацією, нападають на головне надбання нашої землі – Православ’я і кирилицю. Їм здається, що саме ці два фактори заважають Україні стати європейською.
Дивно, як в голові професійних «патріотів» все переплутано. З одного боку вони дуже люблять згадувати величну епоху Київської Русі і славні часи запорізького козацтва – з іншого боку – вони ж нападають на те, що і для древніх русичів, і для козаків було найважливіше.
Доводиться чути сентенції, що Україна тому така бідна і тому не може європеїзуватися, що, на відміну від «розвинених європейських держав», у нас інша віра і інший алфавіт. Що може бути безглуздіше? Та ж, Київська Русь, яка свідомо обрала візантійське християнство замість західного латинського, свого часу була найсильнішою і культурнішою державою Європи. Освітній рівень древніх русичів був набагато вище, ніж у багатьох сучасних їм європейців. Чи заважала цьому кирилиця? Чи заважало цьому Православ’я? Думаю, для будь-якої людини, мало-мальськи знайомої з історією, це питання чисто риторичні.
Так само і за часів козацтва – запорожці відстоювали своє право на віру і мову від польсько-католицької експансії. Що б сказав Богдан Хмельницький, якби йому повідомили, що його майбутні співвітчизники шанують його пам’ять і одночасно хочуть відмовитися від того, що він захищав. Думаю, гетьман був би чимало здивований.
Коли ж зараз хтось починає нарікати на сучасні економічні і політичні проблеми України і звинувачувати в цьому Православ’я і кирилицю, він повинен всерйоз себе запитати: хіба Православ’я винне в тотальній корупції? Або, можливо, перехід на латинський алфавіт зупинить зростання цін на комунальні послуги? Або, відмова від Православ’я посприяє збільшенню пенсій?
Звичайно ні. Всі ці дурні фантазії схожі на те, що ми чули перед створенням т.зв. ПЦУ. Мовляв, це припинить церковний розкол. Не припинило. Так само і тут.
Православ’я – це зараз єдине, що може об’єднати країну. А кирилиця –творіння святих Кирила і Мефодія, це те, що ріднить нас зі слов’янським світом і з нашими далекими предками – з нашими святими подвижниками. Чи можемо ми від цього відректися?
А щоб Україна жила щасливо, потрібно не алфавіти міняти, а банально перестати розбазарювати державне майно, перестати розділяти народ, перестати плодити ненависть, перестати обманювати людей. І, як вже не раз говорилося – починати з себе самих. І починати можна прямо сьогодні.
