Поки в РПЦ та інших Помісних Церквах ведеться дискусія – чи є нова еклезіологія Константинопольського Патріархату (КП) спотворенням канонів або єрессю, на самому Фанарі з цим питанням вже визначилися, оголосивши незгоду з Фанарським модернізованою версією Православ’я не тільки «відхиленням від канонічної традиції», але і «готовністю змінити православну еклезіологію». Саме такі формулювання вказані в підсумковому комюніке Синаксису (Архієрейського Собору) Константинопольської Церкви, що пройшов 1-3 вересня в Стамбулі, повідомляє Orthodox Times.
Як приклади «відхилень» зазначено «ухилення чотирьох Помісних Православних Церков» від участі в Критському Соборі в 2016 році, «українське церковне питання» тощо. Тобто, непокору рішенням КП, яку в 2016 році проявили Болгарська, Грузинська, Антіохійська і Руська Церкви, ухилившись від поїздки на Крит, і Руська Церква, що не підкорилася рішенням КП по Україні, а також інші Церкви, що не визнали «ПЦУ».
Незважаючи на неконкретність формулювань в комюніке, контекст заяв патріарха Варфоломія не залишає сумнівів, що саме є «правильною» еклезіологією:
«Для Православ’я Вселенський Патріархат є закваскою, яка “заквашує все тісто” (Гал. 5: 9) Церкви та історії… Початок Православної Церкви – Вселенський Патріархат,” в ньому життя, і це життя є світло Церков “…Православ’я не може існувати без Вселенського Патріархату …Вселенський патріарх як глава Православного Тіла …Якщо Вселенський Патріархат …покине міжправославну сцену, Помісні Церкви стануть “як вівці, що не мають пастуха” (Мф. 9: 36)».
З виступу на Архієрейському Синаксисі КП, вересень 2018 р.
«Ми повинні визнати, що в неподільному Вселенському Православ’ї є один «Перший», не тільки по честі, а й «Перший» з особливими обов’язками і канонічними повноваженнями, покладеними Вселенськими соборами. Це гарантія збереження єдності в часі і спільного свідчення Православ’я в сучасному світі».
З інтерв’ю «Національному віснику» 13.11.2020 р.
«На місцях в минулих століттях і в нинішньому міжправославні старання і ініціативи Великої Христової Церкви помилково були сприйняті деякими як зрада цих неспростовних відповідальностей, які одночасно є і посадові переваги, в ім’я якоїсь парламентської федерації – як і було невдало сказано деякими помісним церквами, які разом з найдавнішими престолами виносять рішення по будь-якому питанню. – Ця в дусі применшення повсякчасна практика матері-церкви мала на меті і має в любові Христової і простоті сердешного спілкування помісних святих Христових, для множення мудрості і благодаті, для затвердження і спільної участі в пастирських справах, для домобудівництва досконало тіла вірних церков».
З відповіді на канонічні заперечення Архієпископа Албанського Анастасія в листі від 09.03.2019 року.
Самі претензії, в яких традиційний соборний устрій Церкви, заснований на рівноправ’ї Помісних Церков, оголошується «відхиленням», «впливом протестантизму» і «федералізмом», вельми нагадує події 1054 року, коли латинські легати, зрадивши анафемі Константинопольського Патріарха, в числі іншого звинуватили православних у виключенні філіокве із Символу віри…
«Спотворення», з точки зору КП, еклезіологію ми знаходимо в повноті православного Передання: від рішень Карфагенського Собору до сучасних святих. Нею ж пронизані канони і катехізиси Церкви. Але ось перший офіційний крок до проголошення традиційної православної еклезіології єрессю зроблений.
Тепер черга відповіді Помісних Церков, не готових прийняти владу «першого без рівних» замість влади Христа.
