У «ПЦУ» знову збудилися з приводу потенційного скасування антицерковних законів.
На думку її спікера Євстратія Зорі, скасовувати примусове перейменування УПЦ не можна, оскільки таке перейменування нібито дозволить українським громадянам зробити «усвідомлений вибір».
Насправді, нічого спільного з «усвідомленим» релігійним вибором це не має.
Тому що «свідомий» вибір на користь православної віри і її церковних структур робиться не в результаті огляду таблички з назвою на храмі (як вважає Зоря), а в процесі катехізації, вивчення основ християнського богослов’я, зокрема – історії Церкви і православного вчення про Церкву. І якщо людина дійсно розуміє і приймає православне віровчення, то перш за все він буде дивитися на те, чи відповідає та чи інша релігійна організація православним канонам, а не політичним визначенням. А то, що для Зорі назва «російська» чи «українська» є своєрідним політичним визначенням, сумніву не викликає. Для нього назва Церкви – це політичний маркер, який повинен пробуджувати в українців саме політичну, а не церковну, реакцію. При чому дуже примітивну, можна сказати – тваринну реакцію. Таку ж як у бика викликає ганчірка в руках матадора або умовний сигнал у «собаки Павлова».
Якщо говорити простіше, то примусове перейменування УПЦ це інструмент «стигматизації» і «навішування ярлика» на прихожан УПЦ в умовах цькування всього, що навіть опосередковано пов’язано з Росією.
Тому «усвідомлений вибір» тут однозначно ні до чого. Навпаки, такий примусовий «стимул» лежить в площині несвідомого, ірраціонального і нецерковного. І розрахований на людей, які не звикли вникати в основи віровчення і канонічного права, бачачи в Церкві не її релігійну сутність, а політичну функцію.