Невже патріарх Варфоломій особисто хрестив Русь і винайшов кирилицю?

Цікаво чути, як представники Константинопольського патріархату маніакально повторюють вираз «Церква-матір» для опису своїх відносин з іншими Помісними Церквами.

Тому що, з точки зору канонів, нинішні слов’янські Помісні Церкви не є дочірніми структурами Константинополя. Після того, як вони знайшли церковну незалежність, їх взаємини з ним мають рівноправний, «сестринський» статус, а не підлеглий статус «дочки». І такому стану справ в більшості випадків – вже сотні років!

До того ж, час не стоїть на місці, і ті Церкви, які колись були в ролі учнів, зараз цілком можуть дати фору своїм колишнім вчителям. У цьому контексті, біологічні, «сімейні» метафори для опису церковних взаємин абсолютно умовні і не можуть закріплюватися навічно. З біологічної точки зору мати не може перестати бути матір’ю для своїх дітей, а ось в церковному значенні «мати» перестає нею бути в момент надання автокефалії іншої Церкви.

Тому вживання виразу «Церква-Мати» в якості якогось актуального, а не минулого поняття або канонічного статусу, є абсолютно некоректним і є симптомом якогось збоченого психологічного комплексу.

Ну яка з нинішньої Константинопольської Церкви «мати» для найбільших патріархатів Румунії, Росії, Болгарії, Сербії і т.д.? Швидше її можна було б назвати маленькою «сестричкою», яка потребує допомоги та настанови. При певному збігу обставин вона взагалі може зникнути, як історично зникали багато церковні структури, і нічого страшного для Церкви не відбудеться, оскільки носіями християнської істини є всі помісні церкви, а не якась одна з них. Церковний розвиток і зрілість – це динамічний феномен. Сьогодні розквіт переживає одна Помісна Церква, завтра – інша. А за великим рахунком, історичний розвиток давно вже зрівняв між собою всі Помісні Православні Церкви. І між ними не може бути якоїсь ієрархії влади.

Не менш дивним виглядають постійні докори у «невдячності» (по тону нагадують вислів «невдячні свині») на адресу Помісних Церков. Які нібито не цінують те, що колись греки встановили церковні структури для їх народів. Причому фанаріоти мало не в буквальному сенсі ототожнюють себе і своїх попередників: «МИ дали вам благодать», «МИ принесли вам культуру». Невже патріарх Варфоломій особисто хрестив Русь і винайшов кирилицю?

Очевидно, що сучасні представники Фанару до стародавньої події жодного стосунку не мають. До того ж, вираз «дали благодать» є виразом якоїсь гордині і самообожнювання, оскільки благодать подає безпосередньо сам Бог. Вона не є власністю якогось народу або Помісної Церкви. Що стосується культури, то і тут можна заперечити, оскільки через мовний бар’єр на руську культуру більше вплинула Болгарія, ніж безпосередньо сама Візантія.

І взагалі, навіщо постійно підкреслювати свої минулі заслуги, якщо місіонерство є велінням Господа і обов’язком християн. Те, що Бог обрав візантійських греків в якості інструменту для освіти інших народів, не повинно служити самопіднесенню греків сучасних. До того ж слов’яни зовсім не були пасивним «матеріалом» в процесі християнізації. Це був синергетичний процес, в якому брали участь обидві сторони.

В кінцевому рахунку, християнська освіта це результат дії Духа Святого. Так що, перш за все подяку ми повинні віддавати Богу. А потім вже візантійським грекам і звичайно ж святому рівноапостольному князю Володимиру. Ну, а до сучасного Константинопольського патріархату ми ставимося як рівні до рівних, без будь-якого самознищення або звеличування.

Телеграм

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

#УПЦ #УПЦ КП
Запропонувати новину
Scroll Up