1) Про кадровий голод ПЦУ і розчарованості молодих кліриків

наш коментар

У цій новині є кілька важливих особливостей. По-перше, її джерелом є Телеграм-канал, пов’язаний з ПЦУ, тобто ніхто не може сказати, що ця інформація – вигадка. По-друге, насправді все ще гірше, ніж тут представлено. Кадровий голод в ПЦУ пов’язаний не тільки з тим, що випускники їх навчальних закладів не хочуть йти з “проповіддю” на схід України, але навіть на цілком лояльному заході вони настільки завищують ставки, що далеко не всі західно-українські парафії в змозі потягнути молодого “батюшку” матеріально. Прикладом тому може послужити безліч захоплених в 2019-му році храмів УПЦ. Як показує практика – священики УПЦ, які здійснювали там раніше своє служіння, були невибагливі і невимогливі в питаннях заробітних плат. На кожній з таких парафій, не дивлячись ні на що, під час перебування священиків УПЦ Богослужіння відбувалися регулярно і без збоїв, а священик завжди був доступний віруючим. Коли ж в село прийшла “нова церква”, все кардинально змінилося. Новопризначені настоятелі від ПЦУ стали вимагати в три, а то і в чотири рази більше коштів на оплату своєї діяльності. Більшість захоплених парафій з цим впоратися не змогло, а діватися вже було нікуди. З цього віруючі пішли на те, щоб новий “батюшка” здійснював своє “служіння” не в кожну неділю і свята, як це було при УПЦ, а раз на два-три тижні. Але вся ця інформація, як правило, залишається поза увагою ЗМІ.

2) Інтриги фанарського двору

наш коментар

Телеграм-канал Правблог звернув увагу на  події навколо призначення на Халкідонську кафедру Константинопольського патріархату митрополита Еммануїла (Адамакіса). Варто відзначити, що в медіасфері на цю подію звернули увагу не багато, а даремно. Те, що Еммануїл планує зайняти патріарший престол після смерті Варфоломія, з кожним разом стає все більш очевидним, особливо виходячи з його заяв. Їх зміст, на жаль, не несе нічого доброго в справі подолання фактичного розколу в світовому Православ’ї, адже “старець-митрополит” активно спекулює на темі об’єднання з римо-католиками за принципом “за всяку ціну”. Крім цього, призначення Адамакіса дійсно викликає якісь дебати всередині самого Константинопольського патріархату, але це вже не так цікаво, оскільки навіть в разі його обрання на патріарший престол, курс Фанару навряд чи зміниться радикально.

3) «Домовленості з Константинополем були озвучені у вузькому колі до 2000 року», – колишній ієрарх УАПЦ

наш коментар

Дуже цікава новина в контексті взаємин Константинопольського патріархату з розкольницькими структурами в світі. Можна навіть не сумніватися, що на Фанарі залицяються не тільки з українськими розкольниками, а й з іншими схизматиками. Будь-яке можливе визнання розкольників Фанаром на території тієї або іншої Помісної Церкви буде називатися “відновленням справедливості” та “церковної єдності”. Насправді потрібно розуміти, що спілкування Константинополя з схизми в інших державах продиктовано лише бажанням мати важелі тиску на світове Православ’я. Не виключено, що в майбутньому ми побачимо ще не один Томос, дарований який-небудь схизмі.

4) У Елладській церкві непорозуміння з Патріархом Константинополя

наш коментар

Телеграм-канал “Восточная Церковь” розкрив цікаву деталь у відносинах між Елладською Церквою і Константинопольським патріархатом. Як би дивно це не звучало, але на території Греції (яка апріорі є канонічною територією ЕПЦ) є єпархії, які підкоряються головам двох вище зазначених Церков, при чому перевагу у таких правлячих архієреїв зовсім не на користь архієпископа Ієроніма. Тобто, якісь пересічні вказівки глави ЕПЦ вони виконують, але коли мова заходить про їхні інтереси, вони починають апелювати до патріарха Варфоломія. Очевидно, що глава Елладської Церкви вирішив переламати таку тенденцію, що, природно, було зустрінуте з несхваленням на Фанарі. В цілому, такі особливості у відносинах ЕПЦ і К-пля є чітким показником того, що насправді патріарху Варфоломію плювати на інтереси інших Помісних Церков. Там, де це вигідно, він буде розповідати про право незалежної держави на свою Церкву, а там, де ні – буде як з Елладською Церквою, де грубо порушується Її канонічна територія. До речі, що стосується формули, відповідно якої на Фанарі виписали Томос українським розкольникам, – чомусь вона не діє в інших країнах, наприклад – у США. Звичайно, Церквам в США Томос не випишуть, адже грецькі та інші діаспори в Америці, з яких можна регулярно “зістригати шерсть”, – це інше.

5) Приналежність до Російської ІПЦ до капеланства в Україні не заважає?

наш коментар

Про “священика” невизначеною конфесії, що торгував зброєю у Львівській області, ми писали раніше. Пізніше виявилося, що даний персонаж має відношення до організації під назвою “Російська Істинно-Православна Церква”. Зазвичай в цій “церкві” опиняються вже тоді, коли “священика” відмовилися прийняти навіть в ПЦУ. І хоча немає ніяких даних про те, що ця людина мала якийсь стосунок до українських розкольників, – можна з упевненістю сказати, що раніше він, швидше за все, був членом УАПЦ або УПЦ КП. Інакше як пояснити його “капеланську” діяльність в зоні ООС? Тобто, для того, щоб туди потрапити, йому потрібні були хоч якісь документи, що підтверджують його ставлення або до ПЦУ, або до УГКЦ. Інакше в зону ООС він потрапити не міг. І вже тим більше не зміг би вивозити звідти на постійній основі зброю і боєприпаси. Швидше за все він скористався старими знайомствами для того, щоб прикрити питання про свою конфесійну приналежність. У будь-якому випадку, можна тільки уявити, скільки там ще таких “капеланів”.

6) «ПЦУ» підтвердила свою відмову від ідеї проведення ходу в День Хрещення Русі

наш коментар

Хоча українські розкольники посилаються на пандемію, насправді – це не так. Ніякі віруси не заважали їм збиратися, не дотримуючись карантинних вимог, наприклад, 7 липня цього року, в Маняві. Звичайно, причина в іншому. Її дуже чітко позначили на телеграм-каналі Правблог. На тлі Всеукраїнського Хресного ходу, який організовує УПЦ, будь-які спроби ПЦУ зібрати “масовку” будуть виглядати “блідою плямою”. В цьому ми вже могли неодноразово переконатися в попередні роки, коли на заходи ПЦУ, під страхом звільнення, з регіонів звозили навіть бюджетників. Зараз же, у них немає навіть таких можливостей. З огляду на цю особливість, особливо смішно виглядають недавні соціологічні дослідження, в результаті яких більше 40% віруючих УПЦ визначили, як людей, які очікують приїзд патріарха Варфоломія в Україну. До речі про Варфоломія, – не виключено, що Хресний хід УПЦ йому нададуть, як хід ПЦУ.