Аналізуючи доповідь Американського Архієпископа (Константинопольського Патріархату) Елпідіфора (Ламбрініадіса) на Міжнародному саміті з питань свободи релігій (15.07.21 р., Вашингтон) «Зростаюча хвиля релігійного націоналізму», потрібно виділити його найважливіші тези:
Доповідь повністю збігається з тезами до статті радника патріарха Варфоломія архідиякона Іоанна Хрісавгіса, опублікованій на модерністському сайті з активною ЛГБТ-повісткою «Православ’я в діалозі». Тепер ми бачимо, що це не приватна позиція Хрісавгіса, а інформаційний темник фанаріотів, окремі тези якого раніше звучали і з вуст самого патріарха Варфоломія і в звіті Держдепу США. Очевидно, що ці тези ми і будемо чути найближчі роки.
Важливо, що це доповідь не рядового спікера Константинопольського Патріархату (КП), а найбільш ймовірного майбутнього патріарха, провідного ієрарха КП, ідеолога фанарського папізму, близького до Джо Байдена.
У доповіді можна знайти відповідь на давні питання: як в КП так вільно поводяться з фактами, канонами, догматами, надаючи їм часто сенс прямо протилежний буквальному значенню? Як наші побратими з КП можуть підтримувати явний розкол і утиски одновірців на Україні? Як можуть сіяти ненависть до побратимів у Христі аж до насильства і прокльонів? Але архієпископ Елпідіфор нарешті дає пояснення цьому феномену своїми словами про рівноцінність усіх релігій, як різних шляхів, «що ведуть до одного пункту призначення». Очевидна синкретична єресь з вуст одного з основних ієрархів КП багато що пояснює: як мінімум, частина фанарських ієрархів не є православними. Причому мова не про папізм, або привнесення інших єретичних елементів в Православ’я, а про заперечення самих основ Християнства, монотеїзму (згадуючи і молебні Ламбрініадіса з язичниками). Ми думали, що фанаріоти маніпулюють фактами і канонами, захопилися лібералізмом і толерантністю, а вони (як мінімум, ця частина) виявилися не православними.
У світлі вищесказаного клір і парафіяни Американської Грецької Архієпископії, згідно 3 правилу III Вселенського Собору і 13-15 правилам Двократного Собору, мають канонічне право переходу в іншу православну юрисдикцію в США.
Користуючись публічною й активною підтримкою американської влади в США і на світовій арені, отримуючи державне фінансування в своїх грецьких єпархіях і користуючись там держстатусом, КП звинувачує РПЦ у «зрощуванні держави і церкви»… Причому на тлі ситуації на Україні, де розкольницька «ПЦУ» стала де-факто державною церквою і веде гоніння на канонічну УПЦ. Якщо раніше на Фанарі сприймали РПЦ як головну перешкоду на шляху до підпорядкування інших Церков, то після заявленої підтримки Кремля «загроза РПЦ» викликає вже відкриту істерику.
КП знову проектує на РПЦ власні вади. Етнофілетісти, котрі відкрито заявляють про насадження саме еллінізму, знаходять «націоналізм РПЦ». У РПЦ, де немає національних обмежень для єпископату, в РПЦ, де моляться і служать японці, китайці, англійці, українці (включаючи україномовних патріотів) і т.д.
Проводячи політику «юрисдикційного апартеїду» в Україні, в КП заново примудряються звинуватити в цьому РПЦ і РФ.
Брехливість вищеназваних тез очевидна для РПЦ і Росії, але зовсім інакше виглядає ситуація в інформаційному відображенні в інших Церквах. Завдяки впливу США і ліберальних сил на ЗМІ в більшості країн, саме фанарські тези там будуть широко поширені і сприйняті погано поінформованим суспільством. Якщо ми не знайдемо свої інструменти ефективної відповіді.
