Як чиновники хочуть законодавчо обмежити права УПЦ: тенденції і наслідки

Час читання: 4хв.

23 лютого 2016 року у Верховній Раді України був зареєстрований Проект Закону (№4128) про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (щодо зміни релігійними громадами підлеглості). В ЗМІ це рішення обговорюється неоднозначно, оскільки державні чиновники, зорієнтовані на «Київський Патріархат», хочуть узаконити процес захоплення храмів Української Православної Церкви. На практиці дії  розколу отримають юридичну силу, і це призведе до напруження міжконфесійної ситуації в Україні.

 Створення “Помісної Церкви” за планом Філарета

Нещодавно «патріарх» Філарет висловив переконання, що утворення Помісної Церкви в Україні відбудеться шляхом переходу громад під  юрисдикцію «Київського Патріархату». Тобто, як він стверджував, із «самого низу», простими вірянами. Ставка була зроблена на те, що віруючий народ, у силу політичної ситуації, стрімголов кинеться змінювати конфесійну підлеглість. Та цей процес не лише не відбувся, але й отримав спротив у суспільстві. «Хрестовий похід» Філарета, вочевидь, не відбувся, оскільки замість прогнозованих трьохсот громад, в «Київський Патріархат» правдами-неправдами вдалося заманити лише близько 40-ка. Тому сьогодні пропонується інший сценарій розвитку переходу громад. Точніше сказати, вже наявний досвід «переведення» храмів УПЦ до т.зв. УПЦ КП хочуть узаконити.

В основному подібні інциденти відбуваються на Заході України. Акцент зроблений на те, що, начебто, в цих регіонах більшість населення підтримує «Київський Патріархат». Та насправді, це далеко не так. Тому на тих парафіях де є громадяни, які прихильно налаштовані до т.зв. УПЦ КП, можна більшістю голосів (але голосів кого? вірян, котрі беруть активну участь у житті Церкви, чи так званих «захожан»?) змінити юрисдикційну приналежність. Цей аспект коментує голова юридичного відділу УПЦ протоієрей Олександр Бахов: «Також не зовсім зрозуміло, що можна вважати під словами «участь у релігійному житті»? Для цього достатньо відвідувати богослужіння, або тільки брати участь у просвітницьких заходах, які організовує релігійна громада, а може достатньо прийти та посвятити паску?».

Другим важливим аспектом є питання юридичної складової щодо громади. «По-друге, зі змісту запропонованої норми вбачається, що «на зборах громадян, які належать до релігійної громади», можуть бути присутні і інші особи, які не належать до релігійної громади, але простою більшістю вони можуть надати згоду на зміну статуту релігійної громади.

На практиці це буде виглядати наступним чином – на загальних зборах віруючих громадян (парафіяльних зборах) зможуть бути присутні інші особи, які не належать до релігійної громади, але при цьому матимуть право голосу і зможуть приймати або змінювати статут релігійної громади» пояснює отець Олександр. Таким чином особи, які не є прихожанами УПЦ, але є жителями населеного пункту, можуть брати участь у зібранні релігійної громади, і навіть їхній голос зможе мати юридичну силу.

А що буде з іншими?

Процес, що набирає обертів, має доволі небезпечну тенденцію і для інших релігійних конфесій. Згідно даного плану, ніхто і ніщо не завадить змінити юрисдикцію парафій, до прикладу УАПЦ, особливо враховуючи непрості стосунки останньої з «Київським Патріархатом». А можливо, Андріївська Церква на Подолі наступна? Хто зна? Багато виникає запитань до цього проекту змін. Важливим є той факт, що деякі гілки влади ототожнюють себе з певною конфесією, якій надають преференції. На превеликий жаль, повторюється історія 90-х років XX століття, коли інститут держави, в своїй більшості, підтримав Філарета і сприяв утворенню т.зв. УПЦ КП. Це ні до чого доброго не призвело, а тільки розділило суспільство. Тоді низку храмів по областях Заходу було силоміць захоплено, на церковних подвір’ях точилися суперечки, що нерідко переростали у бійки. Дуже погано, коли ми не вчимося на уроках минулого…

Безрезультатний закон

«Враховуючи викладене, мета та завдання законопроекту не відповідають його змісту. Суб’єкт законодавчої ініціативи пропонує на законодавчому рівні закріпити схеми рейдерського захоплення, за яким у західній Україні сьогодні забирають храми у віруючих УПЦ» підсумовує голова Синодального юридичного відділу УПЦ. Зважаючи на небезпечні тенденції запровадження таких схем, поміркованим депутатам варто замислитися над результатом даного проекту.

По-перше: вкотре активізуються силові конфлікти між жителями населених пунктів із непередбачуваними результатами. По-друге: на сьогоднішній день є набагато важливіші сфери діяльності, на які потрібно було би звернути увагу народним обранцям, наприклад, покращення рівня життя населення, або пошуки шляхів виходу з економічної кризи. По-третє: «Київський Патріархат» дедалі глибше заганяє себе в ізоляцію від Вселенського Православ’я, хоча доцільніше було би шукати шляхи налагодження контактів. Та після того свавілля, в якому т.зв. УПЦ КП бере активну участь, навряд чи «філаретівцям» будуть раді в родині Помісних Православних Церков.

Марк Авраменко

Схожі публікації