Про візит в Антіохію і паралельні церковні структури

Нещодавно ми були з візитом в Антіохійському Патріархаті (16-17 червня).

Наша зустріч в Дамаску з Антіохійським Патріархом Іоанном і ієрархами Антіохійського Патріархату була теплою, братської і конструктивною. Вони були дуже раді, що ми приїхали саме в Дамаск, хоча це було непросто. «Післясмак» після зустрічі залишився дуже позитивним в обох сторін – і у нас, і у них. Просто ми поспілкувалися як брати, як члени однієї сім’ї.

Вони в курсі наших проблем, підтримують нас. Ми підтримуємо їх і побачили їхні проблеми. Одна з найбільших проблем для них полягає в тому, що багато християн змушені залишати місця свого народження і, з різних причин, виїжджати як із Сирії, так і з інших країн Близького Сходу. Це і війна, і економічні проблеми…

У зв’язку з цим Патріарх Іоанн сказав нам дуже глибоку фразу: «Ми хочемо залишитися живою Церквою, а не перетворитися на музей».

Мені здається, що наше взаємне спілкування і співпраця з ними в різних сферах церковного життя допоможе їм в цьому. І нас збагатить. Вважаю, що нам всім в православному світі треба займатися розвитком справжнього церковного життя, підтримувати один одного.

Тоді ми не перетворимося в музей, як це, зокрема, вже відбулося з Константинопольським патріархатом в Туреччині, який в цій країні вже перетворився в «музей історії Візантії» (залишилося 11 парафій по всій країні з колись великої Церкви). На жаль.

Крім того, вже в окремому особистому спілкуванні деякі представники Патріархії нам сказали: «Ми вас дуже добре розуміємо, тому що у нас тут теж є кілька патріархів і всі з титулом Антіохійський».

Справа в тому, що крім православного патріарха в Сирії є ще сиро-яковитский і Мелхітський патріархи, а в Лівані – вірменський, вірмено-католицький і маронітський патріархи. Тобто всього 6 патріархів на дві країни. Чимало. І майже всі вони, крім вірменського, носять титул «Антіохійського». Справа в тому, що історично вони виникли як паралельні щодо православного патріарха структури.

Ось і у нас 2 роки тому була створена «ПЦУ» як нова паралельна структура щодо древньої та канонічної УПЦ. І глава цієї нової структури пнеться і намагається узурпувати титул «митрополита Київського і всієї України». Більш того, сама ця структура ще й намагається перебрати на себе назву канонічної УПЦ. Воістину, «немає нічого нового під сонцем» (Екл. 1: 9).

Але якщо там, на Близькому Сході, створення цих паралельних патріархатів пояснюється тим, що нові структури відпадали від Церкви і виникали внаслідок їх ухилення в єресі (зміни у віровченні), то створення «ПЦУ» (православної по віровченню, але без апостольського спадкоємства) в Україні, де вже була на той момент (теж православна по віровченню, але з бездоганним апостольським спадкоємством) канонічна УПЦ – не має абсолютно ніякого богословського і канонічного сенсу. Крім, хіба, політичного. А також задоволення амбіцій тих, хто цю структуру створив (Фанар, США, Порошенко).

Взагалі, в історії Церкви створення паралельних структур і юрисдикцій ніколи не приносило користі і не вирішувало проблеми.

Протоієрей Миколай Данилевич

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

#УПЦ #УПЦ КП
Запропонувати новину
Scroll Up