У Сербії відсвяткували 950-річчя монастиря св. Прохора Пчиньського

У Сербії відсвяткували 950-річчя заснування монастиря преподобного Прохора Пчиньського та 700-річчя кончини святого Стефана Милутіна, короля Сербського, який відновив святиню в XIV столітті. Урочистості відбулися 13 червня 2021 року за участю Патріарха Сербського Порфирія, Президента Сербії Олександра Вучича, 15 ієрархів Сербської Православної Церкви та інших Помісних Церков, а також численних віруючих, повідомляє «Правлайф».

«Монастир був закладений у 1070 році візантійським імператором Романом Діогеном IV на знак подяки подвижнику св. Прохору Пчиньському, який передрік йому імператорське майбутнє. Старця майбутній імператор зустрів під час свого полювання в долині річки Пчиня», – розповів журналістам священик Вранської єпархії Далібор Йович. З початку свого заснування монастир знаходився на території Візантійської держави, але вже наприкінці XII століття, після завоювань жупана Стефана Немані (святого Симеона Мироточивого), став частиною Сербії. В історичних джерелах, як стверджують в єпархії, обитель не згадується до приходу до влади короля Милутіна.

Тут знаходився духовний та культурний центр середньовічної сербської держави. В ньому, згідно з легендою, на шляху до Косово св. цар Лазар причащав свою армію. Монастир не раз розорявся турками, але завжди відновлювався й оновлювався. Він був одним із важливих центрів повстання в сербсько-турецьких війнах 1876-1878 рр. та мішенню болгар – під час обох світових воєн. У період військових конфліктів на території СФРЮ в 1990-х рр. монастир прп. Прохора став притулком для біженців із Хорватії та Косово і Метохії. Збереглися історичні свідчення про великі страждання, що пережила обитель протягом століть, і слова Вука Караджича: «Але монастир чинить опір усьому, як один із багатьох монастирів, що того часу були справжніми та єдиними стовпами й хранителями християнського закону та імені сербського».

Сьогодні монастир Прохора Пчиньського, що розташований на півдні Сербії, неподалік кордону з Македонією, є духовним центром краю, в ньому працює богословська школа з майстернями перепису книг та іконописного ремесла. Великий храм, побудований у 1898-1904 рр., включає в себе стіни середньовічної церкви, в його вівтарній частині розташована каплиця, де покояться мощі прп. Прохора. У правому верхньому кутку гробниці – невеликий отвір, звідки вже близько тисячі років витікає миро.

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

#УПЦ #УПЦ КП
Запропонувати новину
Scroll Up