Філарету навряд чи вдасться відновити юридичний статус «Київського патріархату». Ні Фанар, ні Держдеп США не могли допустити, щоб щось поставило під загрозу юридичний фундамент новоствореної «ПЦУ». Тому від початку ідея Філарета була приречена на провал.
Втім, очевидно, що Денисенко навряд чи визнає свою капітуляцію. У нього завжди залишається в запасі варіант з реєстрацією нової структури і нового релігійного об’єднання. Будь-яких підстав для відмови в реєстрації такого об’єднання у влади немає. Хоча, звичайно, це не означає, що вони не можуть відмовити в цьому. Як ми бачимо з останніх подій, апелювати до закону в стосунках з нинішньою українською владою дуже проблематично.
І це ще не найбільша проблема для старого керівника залишків «УПЦ КП». На самому початку свого існування «Київський патріархат» створювався при потужній підтримці влади. Зараз же такої підтримки у Філарета немає. За винятком допомоги окремих політиків і громадських діячів. Складно сказати, чи вистачить цього для продовження існування цієї структури в подальшому.
При цьому з боку «ПЦУ», очевидно, не припиняться спроби повністю знищити те, що залишилося від «Київського патріархату». Для них Філарет прихильники, що залишилися з ним, – постійний подразник, який неабияк підмочив репутацію Фанару і поставив патріарха Варфоломія в незграбне становище. Тому вони намагатимуться викреслити цю «ганебну пляму» зі своєї історії.
Але, в будь-якому випадку, боротьба між отцем всього кістяка ієрархії «ПЦУ» і власне «ПЦУ» продовжиться. Хто з них переможе – ще невідомо. Втім, це і неважливо. Вихід Філарета з «ПЦУ» і правда про те, як проходив горезвісний «об’єднавчий собор», перетворили на карикатуру ту «єлейну картину», яку патріарх Варфоломій намагався представити іншим Помісним Православних Церков. І це вже ніяк не виправити.
