Чому затягується питання унії Фанару з Ватиканом?

Травнева заява митрополита Італії Полікарпа (Старопулоса) з Константинопольського Патріархату (КП) пригорнула до себе чималу увагу та викликала низку суперечок.

Нагадаємо її основні тези:

«Зустріч з Папою Франциском пройшла дуже добре… я попросив його папського благословення на моє служіння, знову в Італії та цього разу в якості єпископа…

Шлях католиків і православних до повної єдності під проводом Святого Духа наближається до фінішу. Я думаю, що на рівні віруючих ця мета вже досягнута, і це важливіше, ніж на інституціональному рівні».

Отже, заявлена ​​близькість об’єднання КП та Римо-Католицької церкви. Заявлена ​​не вперше. Про курс на унію патріарх Варфоломій заявляв ще в 2007 році:

«Якщо ми, з допомогою Божою, дійдемо згоди з Католицькою Церквою в тому, що стосується значення терміну “першість”, якою вона була в першому тисячолітті, то Вселенському Патріарху не важко визнати першість Римської кафедри і зайняти друге місце – те, яке він займав до розколу». Потім і він, і інші спікери КП робили це постійно.

Природно, дана тема викликала не тільки негативні реакції в православному світі (наприклад, гостру критику митрополита Пірейського Серафима з ЕПЦ), а й активну дискусію, як саме запланована зазначена унія. Тема не нова. Активно обговорювалася і раніше. Наприклад, в контексті прогнозів унії до 2025 року.

Проте ми вважаємо за потрібне озвучити свій аналіз стратегії Константинополя.

Унії суто КП з РКЦ, на наш погляд, не буде. Під унією ми розуміємо саме те, про що неодноразово говорили фанарські ієрархи: відновлення євхаристійного спілкування. І причина цього очевидна, так само, як і причини диверсифікації зусиль ватиканської дипломатії між Фанаром і Москвою (а також іншими Помісними Церквами). Сам по собі Фанар нічого не означає в спробах поглинання Римом православного світу. Позбавлений підтримки інших Церков, КП не зможе запропонувати Риму навіть власної повноти.

Консервативно налаштована частина Американської архієпископії, новогрецькі й острівні єпархії зіткнуться з внутрішнім поділом. Усюди, де є реальне церковне життя, на відміну від номінальних турецьких кафедр, з прийняттям унії будуть великі проблеми. Навіть імператору Іоанну VIII, який уклав Флорентійську унію, так і не вдалося її впровадити у всій Церкві. У цьому питанні така підміна понять як у випадку з «ПЦУ» (яка і так не спрацювала в більшості Церков) не пройде.

А значить, Фанару потрібна підтримка більшості Церков. Це дозволить створити ілюзію «всеправославного консенсусу».

Як отримати цю більшість? Викреслити непокірні Фанару Церкви зі свого диптиха. Причина анонсована давно: «Початок Православної Церкви – Вселенський Патріархат, в ньому життя, і це життя є світло Церков… Православ’я не може існувати без Вселенського Патріархату…», «Розрив спілкування з Вселенським Патріархатом означає відпадання від православ’я».

Фанару потрібно визнання його влади рештою церков. Тест-драйв нової еклезіології – визнання «ПЦУ». Решта Церкви будуть рішенням Фанара «позбавлені автокефалії» та «відлучені».

А ті, що прийняли, вже змушені будуть слідувати за тим, чия влада була ними визнана. Місце «вибулих» в диптиху Фанара заповнять «нові новоділи» на кшталт українського, македонського, абхазького, білоруського та інших розколів.

Вся проблема Фанара в тому, що, незважаючи на потужну підтримку США, опір Помісних Церков «затягнувся». Захоплюючись політичною грою і своєю роллю, легко забути про містику Церкви. І хоча на Фанарі вважають, що «Вселенський Патріарх – глава Церкви Христової», але в Церкві, якою керує не ним, і не Держдепом, а Христос, «затримка» може виявитися і вічною…

Лабарум. Сим победиши

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

#УПЦ #УПЦ КП
Запропонувати новину
Scroll Up