Як відомо, за створенням «Київського патріархату» стоїть колишній Предстоятель УПЦ Філарет та ще кілька десятків можновладців. Численні храми, які сьогодні знаходяться в юрисдикції УПЦ КП – це культові споруди, захоплені силою чи обманним шляхом в канонічної Церкви.

Пропонуємо вашій увазі документ 1998 року,  в якому колишній керуючий Волинською єпархією УПЦ архієпископ Ніфонт (Солодуха) повідомляє про дії розкольників.  

25 червня 1998 р.

№315 

                                                                                                                         Його Блаженству, Блаженнішому Володимиру,

                                                                                                                                     Митрополиту Київському і всієї України,

                                                                                                                    Предстоятелю Української Православної Церкви

Ваше Блаженство!

Сповіщаємо Вам, що останнім часом «духовні керівники» КП на чолі з митрополитом Яковом та з допомогою місцевих урядовців підняли нову хвилю по захопленню храмів на Волині. Не маючи можливості через втрату авторитету збунтувати віруючих і захопити давно діючі храми, КП-сти посилили агітацію в селах, де храми почали будуватися і не мають постійного настоятеля.

Так, наприклад, у с. Немир Рожищенського району, де зведені тільки стіну храму, «духовні керівники» КП за допомогою місцевої влади, голів колгоспної спілки та селищної Ради обманним шляхом зібрали сходку селян, ніби для вирішення господарських питань, і проводили агітацію з перереєстрації громади Української Православної Церкви в УПЦ-КП. У цьому селі прихильники КП не мають навіть реєстрації, а на збори вже привезли свого «настоятеля». З Божою допомогою громада зробила правильний вибір і залишилася в лоні канонічної Української Православної Церкви.

На цьому загарбницькі дії КП-стів не припинились, і 24 червня (1998 року) в селі Буркачі Горохівського району склалася подібна ситуація. Тільки Кп-сти цього разу виявили ще більше лукавство. Не проводячи ніяких зборів, не маючи реєстрації, таємно призначили молодого «настоятеля» і поселили його в селі. Повернути громаду в лоно канонічної Української Православної Церкви не вдалось, оскільки «духовні керівники» КП грубістю та погрозами не дали можливості священикам Української Православної Церкви (о. секретарю, о. благочинному, о. настоятелю), звернутись до людей і допомогти їм правильно зорієнтуватися. Новопризначений «настоятель», як полководець, закликав присутніх людей: «Бийте їх, женіть їх з села!».

Ваше Блаженство, благаємо Вас клопотатися перед відповідними державними структурами про те, щоб нарешті почав діяти Меморандум і виконувалися правила щодо реєстрації релігійних громад, призначення настоятелів.

З любов`ю у Христі

Ніфонт,

Архієпископ Луцький і Волинський

Православна газета №8 (43), липень 1998 року