Фанарські натяки на Білорусь

Тим часом Константинопольський Вселенський Патріархат (КП) все виразніше натякає на свої претензії на Білорусь. У випущеному недавно ролику білоруської опозиції з т.зв. «Молитвою за Білорусь» текст читають не тільки світські особи, на чолі з екуменісткою Наталією Василевич, але і клірики КП священик Антоній Гілясов і диякон Сергій Палатніков. Також участь приймає заборонений в служінні священик БПЦ Володимир Дробишевський і, як не дивно, диякон Брюссельсько-Бельгійської єпархії РПЦ Олег Агенко. Участь останнього викликає особливе здивування. Як відомо, євхаристичне та молитовне спілкування РПЦ з КП перервано і спільна молитва з його представниками є порушенням 10, 11 Апостольських правил та їм подібних за змістом. Дивує також участь забороненого в служінні Володимира Дробишевського, котрий раніше заявляв про свою несумісність з РПЦ. Зрозуміло, що священноначаліє милує забороненого клірика, сподіваючись на покаяння і не позбавляючи сану. Але іноді заборонений священик не тільки продовжує зневажати канони, а й своїм одягом і саном вводить в спокусу інших православних людей.

При цьому в БПЦ в числі інших можна зустріти думку, що нібито митрополит Веніамін своєю співпрацею з білоруською владою і небажанням підтримувати опозицію стимулює автокефалістські настрої та дрейф ліберальної частини БПЦ від РПЦ в сторону Фанару.

Це твердження дивує: автокефалістські настрої в БПЦ зустрічаються ще з 90-х. Досить сильні вони були в 10-х. Не менш давня історія і у спроб Фанару втручатися в церковні білоруські справи. Нагадаємо, що той же Сергій Палатніков, випускник Мінської духовної академії, був висвячений фанаріотами в диякона ще в 2019 році. Тобто, робота з підготовки свого білоруського кліру велася вже тоді, ще до протестів 2020 року.

А де-юре свої претензії на територію Білорусі Фанар перший раз заявив в 1924 році, вперше скасовуючи томос 1686 року про передачу Київської Митрополії (до складу якої на 1686 рік входила територія РБ), а повторив у 2018 році, скасовуючи його повторно. Просто акцент робився то на Польщі, то на Україні, так як там у фанаріотів вже була підтримка влади, а не на Білорусі, там, де її вони тільки чекають…

І діяльність групи Василевич-Гілясова з просування ідей автокефалії БПЦ також почалася зовсім не з протестів 2020 року, а ведеться досить давно…

Як виявляється, багатьом «православним», включаючи навіть деяких кліриків, легко дається «зміна Церкви», якщо священноначаліє своїми діями і заявами не відповідає їх політичним запитам.

При цьому забувається сенс існування Церкви:

«Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете тіла Сина Людського і пити Крові Його, то не будете мати в собі життя» (Ін 6:53). Євхаристія – є головний сенс Церкви, через яку відбувається поєднання з Христом кожного з нас. «… всі члени тіла, хоч їх і багато, становлять одне тіло, – так і Христос» (1 Кор 12:12). Піклування Церкви – є поєднання з Христом і зображення Христа в кожному з нас: «Діти мої, для яких я знову в муках народження, доки не відіб’ється в вас!» (Гал 4:19). І в порівнянні з цим – будь-яка інше справа Церкви, будь то хоч моральне виховання суспільства, духовне зміцнення держави або яке інше – є вже друга або третя в порівнянні з її містикою, що з’єднує Бога і людини».

Складною і суперечливою була історія компромісів, на які йшли ієрархи Церкви в мусульманських країнах, в СРСР і навіть на окупованих землях заради відкриття храмів і здійснення Євхаристії. Які б оцінки не викликали дії ієрархів, Церква залишалася Церквою, Тілом Христовим. Сьогодні ж найменшої розбіжності в поглядах з ієрархом досить, щоб «змінити юрисдикцію», піти на компроміс з розкольниками і єретиками…

Лабарум. Сим победиши

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

Scroll Up