Спікер «ПЦУ» Євстратій Зоря спробував нівелювати неприємну для цієї структури подію у вигляді реєстрації «Вікаріату УПЦ КП в США і Канаді».
З його точки зору, ця подія всього лише «муха», з якої намагаються зробити «слона».
Головний його аргумент – реєстрацію вчинив не уряд США, а один зі штатів. Тому це не відображає якесь особливе ставлення американської влади до структури Філарета.
Насправді суть події полягає зовсім не в тому, на якому рівні була здійснена реєстрація. І ставлення США тут справді ні до чого.
Головна неприємність для «ПЦУ» полягає в тому, що Філарет крок за кроком вибудовує паралельну структуру щодо «ПЦУ». Адже згаданий «вікаріат» асоціює себе саме з українським «Київським патріархатом».
Якщо Зоря вважає цей «вікаріат» якоїсь нової структурою, так це тільки підкреслює той факт, що Денисенко здатний розширювати свою структуру за рахунок української діаспори. Що, до речі, не може робити сама «ПЦУ» оскільки згідно «Томосу» їй заборонено створювати закордонні парафії.
І як не крути – це розкол в розколі. І цей факт спікери «ПЦУ» всіма силами намагаються затушувати, вдаючи, що це все «мухи», які не доросли до «слона».
Але відхід Філарета з «ПЦУ» разом з групою парафій і певною кількістю духовенства – це не якесь дрібне непорозуміння, це потужний удар по міфології, що ретельно вибудовується креатурою Фанара, про свою канонічності і «об’єднавчому» потенціал. І якби Денисенко і його «Київський патріархат» були б дійсно настільки маргінальними, як вважає Зоря, то спікерам «ПЦУ» не доводилося б стільки «потіти», щоб переконати українців, що ніякого розколу у них немає, а Філарет нібито продовжує залишатися в складі «ПЦУ»! (Це ж наскільки потрібно вважати своїх прихожан ідіотами, щоб заперечувати очевидне).
І на засипку: в «ПЦУ» люблять повторювати, що УПЦ 30 років не йшла на переговори. Тепер наша черга запитувати – ну як ви там, вже домовилися з Філаретом? Спробуйте, а ми подивимося, як у вас це вийде.