Звернення єпископату УПЦ до ВРУ щодо почергових богослужінь (ДОКУМЕНТ 1993-го року)

В сьогоднішніх умовах терору поради щодо того, як діяти канонічний Церкві, дає чимало некомпетентних політиків та релігієзнавців. На думку таких «експертів», нормальним явищем має бути почергове співслужіння та поділ майна з розкольниками. Вже опісля проголошення незалежності, Українська Православна Церква зіткнулася з вищезазначеними проблемами. Саме тому єпископат УПЦ звернувся до тогочасного голови Верховної Ради України, Івана Плюща, листом.

Голові Верховної Ради України

І. С. Плющу

Шановний Іване Степановичу!

Ознайомившись з Доповненням і змінами до Закону «Про свободу совісті та релігійні організації», прийнятими Верховною Радою 15 грудня 1993 року, які беруться регулювати почергове богослужіння в тих храмах, де утворилася конфліктна ситуація між різними релігійними конфесіями, ми, єпископи, клірики та миряни Української Православної Церкви, що зібралися в Києво-Печерській Свято-Успенській Лаврі 29 грудня 1993 року, заявляємо протест.

Почергове богослужіння різних конфесій в одному і тому ж храмі не тільки не вирішить проблеми, а навпаки, ще більш загострить, заплутає і ускладнить її, і може привести до кровопролиття.

Зібравшись в одному храмі, люди різних вірувань, уподобань, світоглядів і ідейних платформ не будуть молитися, а стануть змагатися між собою, доводячи кожен свою правоту.

Непорозуміння будуть виникати і щодо церковного майна. Коли в одному і тому ж храмі будуть молитися дві або три релігійні громади, то хто з них нестиме відповідальність за це майно? Багато господарів у храмі породить безгосподарність та хаос.

І нарешті, Апостольські Правила та церковні канони категорично забороняють православним молитися разом з послідовниками інших конфесій або допускати до Богослужіння у православному храмі.

Таким чином, Верховна Рада, приймаючи вищезгадане Доповнення, мимоволі втрутилась у суто церковні справи, порушивши її основні Закони та догматику, виказавши свою повну некомпетентність у церковних питаннях. Пан А. Зінченко із «славнозвісною» групою депутатів ввели Вас та Верховну Раду в оману. В жодній цивілізованій державі аналогічної постанови немає.

Ми вимагаємо: у випадках, коли Верховна Рада прийматиме те чи інше рішення стосовно Церкви та її життя, необхідно, щоб це робилося за участю офіційного представника Української Православної Церкви, або, принаймні, після попередньої консультації з нашими богословами. Це дало б Верховній Раді змогу уникнути прийняття антицерковних, неканонічних та невиважених законів, які можуть нанести шкоди Церкві та державі у наш складний час.

Якщо ж наш голос не буде почутий і доповнення до «Закону про свободу совісті та релігійні організації» не будуть анульовані, то це приведе до поширення конфліктної зони на всю територію держави і до повної дестабілізації релігійної ситуації в Україні. У даній ситуації Українська Православна Церква знімає з себе будь-яку відповідальність за наслідки.

Єпископат Української Православної Церкви.

Учасники Всецерковної наради.

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

Scroll Up