Священний Синод канонічної УПЦ 12 травня 2021 року визначив: «З огляду на велику кількість віруючих Української Православної Церкви, які проживають або працюють за межами України, Священний Синод констатував необхідність їх духовного окормлення. У зв’язку з цим Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ доручено здійснювати організацію та координацію цього окормлення. А єпархіальні архієреї отримали благословення інформувати Відділ зовнішніх церковних зв’язків УПЦ про місця компактного проживання мирян зі ввірених їм єпархій за кордоном з метою подальшої організації місій або парафій».
Крок, що давно назрів. Кількість українців за кордоном все більшає з кожним роком, чому сприяє кризова соціально-економічна ситуація в країні.
Полювання за душами української діаспори почали уніати, фанаріоти і філаретівці. Так, нещодавно ми писали про великі плани УГКЦ по роботі з українською діаспорою. Під час квітневого візиту в Мюнхен глава УГКЦ Святослав Шевчук «звернув увагу на велику кількість українців, які, з огляду на трудову міграцію і триваючу військову агресію проти України, що викликає велику хвилю еміграції в країни Західної Європи, знаходяться на території Німеччини. Глава Церкви підкреслив, як важливо забезпечити цим особам соціальний захист і духовний супровід на території країни. …це один з найбільших пастирських викликів, який стоїть перед екзархатом сьогодні і буде залишатися пріоритетним у найближчі роки». Новий екзарх уніатів в Німеччині і Скандинавії Богдан Дзюрах додав: «важлива суспільна роль парафіяльних спільнот, навколо яких часто організовується громадська і культурна життя українців в еміграції…».
Отже, уніати мають намір за допомоги місцевих католицьких єпархій проводити культурні та соціальні заходи для українців, залучаючи їх у греко-католицизм. Немає ілюзій, що йдеться тільки про українців, які вже є прихожанами УГКЦ.
У тій же Німеччині утворюються парафії під юрисдикцією «УПЦ в США». «УПЦ в США» – це осколок колишньої УАПЦ, прийнятий Константинопольським Патріархатом в свій склад 25 років тому, всупереч канонам, без покаяння. Ієрархи «УПЦ в США», так само, як і іншої подібної структури – «УПЦ в Канаді», взяли раніше діяльну участь в організації «ПЦУ» разом з константинопольськими ієрархами. Зокрема, одним з екзархів патріарха Варфоломія в Києві був архієпископ «УПЦ в США» Данило (Зелінський) – колишній уніат, гарячий прихильник об’єднання «ПЦУ» і «УГКЦ». Саме за його сприяння почалося створення парафій «УПЦ в США» в Німеччині, про що недавно розповів в інтерв’ю Релігійної правді колишній священик РПЦ в Німеччині Артем Бондаренко, який перейшов під юрисдикцію архієпископа Даниїла (Зелінського) два роки тому.
Активізація фанаріотів у «ловлі українських душ» не випадкова. Крім «дружньої» конкуренції з УГКЦ, Фанар змушений конкурувати з т.зв. «Київським патріархатом» Філарета, котрий знову відколовся від «ПЦУ» і таким, що відмовився визнавати визначену фанарським Томосом передачу зарубіжних парафій Константинополю.
Днями «Вікаріат Київського Патріархату в США і Канаді» офіційно зареєстрований американськими урядовими органами. Ситуація не дивна, тому що в питаннях релігійних свобод у власній країні американці набагато більш педантичні, ніж коли мова йде про якусь Україну. Тому, швидше за все, реєстрація в США для філаретівців набагато більш досяжна висота, ніж відновлення своєї української реєстрації, так як це входить в протиріччя з проектом «ПЦУ»…
Так, звичайно, для зрілих православних українців немає потреби в окремих «етнічних» храмах, вони розуміють, що «немає ні Елліна, ні Іудея… але все і у всьому – Христос» (Кол. 3:11), і їм підійдуть храми РПЦ . Але для ще малоцерковних або поки нецерковних людей цей фактор може мати значення, і тут апостольська заповідь «Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких» (1 Кор. 9:22) дуже актуальна. Побажаємо ВЗЦЗ УПЦ Божої допомоги в цьому служінні.