За гробом немає покаяння, але це не означає, що для померлих не існує Божого милосердя. Про це сказав ректор Київських духовних шкіл єпископ Сильвестр (Стойчев)

«За гробом неможливо покаяння, тому, що «покаяння є заповітом з Богом про виправлення життя», але життя вже немає і виправлення неможливо. Тоді навіщо молитися? Вся справа в тому, що за цим питанням «навіщо?» таїться якесь практичне ставлення до всього, що ми робимо. Я роблю це для того, бо буде такий-то результат. І до всіх речей нам властиво ставитися з точки зору передбачуваного результату. Якщо його немає або він не очевидний, то ми припиняємо роботу. Але вся справа в тому, що цей практичний принцип не завжди правильний. Так, Церква говорить, що покаяння за гробом неможливо, і Вона ж молиться за спочилих», – пояснив єпископ Сильвестр.

«Вочевидь, що багато наших рідних і близьких є невоцерковлені, більшість з них взагалі налаштовані негативно. Але ми молимося. Молимося роками, молимося десятиліттями. А вони все не воцерквляються, всі живуть за стихіями світу… але ми продовжуємо молитися. Продовжуємо, навіть незважаючи на те що результату немає, що, можливо, і не буде, але ми молимося тому, що продовжуємо любити наших рідних і близьких.

І в один момент наших близьких не стане. Вони помруть. Що зміниться в нашому ставленні до них? Нічого! Хіба наша любов до них перестане існувати після їх смерті? Ніяк! І якщо ми молилися про них за життя, то чому повинні перестати молитися про них після смерті? Адже коли вони були живі, наші молитви бралися за прояву нашої любові до них, однак і після смерті любов залишилася, нікуди не зникла, і ми продовжуємо молитися про наших близьких, які вже не з нами», – сказав ректор КДАіС.