У відповідь на відповідь Кураєва

Колись давно о. Андрій Кураєв здавався мені не лише видатним місіонером, церковним апологетом, але й живим прикладом суворої академічної логіки. Сьогодні дуже сумно бачити, як стерлося і перше, і друге, і третє…

На нашому каналі були опубліковані три тексти про церковний суд. У них пояснювались принципи і канонічні основи діяльності церковного суду, так як останнім часом навколо цієї теми – безліч спекуляцій і перекручувань. І ось 17 квітня, о 10:57, тобто в той час, поки православні знаходяться в храмі на святковій Літургії (субота Великого акафісту), на пости вирішив відповісти (ще) протодиякон Андрій Кураєв у своєму ЖЖ.

Знаючи інтелект о. Андрія, можна було б розраховувати на цікаву дискусію. Тим більше з постів Кураєва ясно, що останнім часом він вивчає канони, що раніше було прогалиною в його знаннях (пам’ятаєте, як о. Андрій закликав поставити Книгу правил на полицю і забути?). Але тут мене чекало гірке розчарування: спростовуючи нашу статтю, отець Андрій посилається на… 0 канонів. Більш того, він робить вигляд, що ніяких канонічних підстав ми не навели зовсім. Замість цього о. Андрій своєю мішенню вибирає церковний символізм: теза, що церковний суд є наслідуванням Божого суду.

Цілком серйозно Кураєв доводить такі «несподіванки», як недосконалість архієреїв, можливість їх необ’єктивності, ангажованості і т.п. недоліків. Здавалося б, навіщо доводити очевидні речі? Навіщо приписувати опоненту абсурдні твердження? Щоб було легше їх спростовувати?

Але о. Андрій вдає, що йому незнайома святоотцівська традиція порівняння священнослужителів з Богом. Хоча, хіба це аргумент для людини, який звинуватив в покриванні вбивств святих Кирила Олександрійського та Іоанна Златоуста?

Але ж Кураєв розуміє, що справа не в «безгрішності» єпископів. Що ніхто подібної дурості не затверджує. Також, як не може не розуміти, що всю історію Церкви т.зв. «єпархіальний суд» є всього лише формою влади правлячого архієрея для дисциплінарного, канонічного і догматичного контроль над довіреним йому кліром. Що цей суд – такий же суд, як суд начальника застосувати/не застосовувати догану, позбавлення премії, звільнення… Що сам суд (як можливість оскаржити рішення єпископа) починається вище – на Соборі або уповноваженому ним загальноцерковному суді.

Та й як гріховність суддів пов’язана з правом суду? Або в де-юре незалежному світському суді працюють ангели, яким не властива корупція і заангажованість?

Може, незалежний суд Кураєв зібрався шукати на Фанарі, куди має намір подати апеляцію на позбавлення сану? Там точно єпископи без гріха? Або там зібрався шукати о. Андрій не «незалежний суд», а помсту патріарха Варфоломія патріарху Кирилу?

Дивує згадка Кураєва про гроші єпископів. Хіба сам о. Андрій не брав від єпископів гроші за свої лекції і турне? Загалом, багато образи, багато емоцій, які пов’язані з темою цитат, посилання на неканонічні акти. Пост викликає біль і жаль до раніше улюбленого автора.

Прав о. Андрій в одному: людину, що вирішила, що Церква йому не мати, що Христос не її Глава, що в його власній долі немає місця Промислу, що канони – порожній звук, не можна переконати в необхідності смирення перед владою єпископа.

Матеріал з канонічним аналізом своїх дій о. Андрій до сих прокоментувати «соромиться».

Лабарум. Сим победиши

«Слідкуйте за нами в Телеграм https://t.me/antiraskol».

Читайте також