Днями ми ознайомилися з рекламним роликом “ПЦУ”, націленим на інформаційну розкрутку як самої організації, так і її глави.
Чесно кажучи, враження це відео справило. І питання навіть не в якості продукту (знято все досить професійно). Ми вперше зіткнулися з прямим використанням реклами для формування іміджу релігійної організації. Більш того, раніше нам не доводилося мати справу з настільки явним просуванням “віри” і конкретної “конфесії” як бренд або товару для “духовного споживання”.
Нам навіть якось складно це все оцінити. З одного боку задум ідеологів даної акції зрозумілий: на тлі різних скандалів всередині “ПЦУ”, відсутності належного авторитету Епіфанія на рівні “єпископату” цієї організації, а також відвертих рейдерських дій розкольників щодо УПЦ, українському проекту Фанару хочеться в публічному просторі закріпити за собою позитивний образ “церкви, відкритої для всіх”, а Думенкові – статус глави “ПЦУ”. З іншого боку, використання для цих цілей реклами явно говорить про те, що дана структура мислить себе в більшій мірі в розрізі політтехнологічних схем та підходів, ніж духовних категорій. Що, в принципі, і не дивно.
Втім, автори згаданої ініціативи не прорахували один важливий момент. Такий рекламною кампанією вони мимоволі підтвердили, що твердження про повсюдну підтримку і численність “ПЦУ” є порожнім звуком. Оскільки організації, за якою деякі соціологічні дослідження судорожно намагаються закріпити статус “найбільшої конфесії” в країні, просто не потрібна була б реклама. Остання ж і використовується для того, щоб щось підвищити – рівень продажів, впізнаваності бренду тощо.
Ця теза добре підтверджується прикладом тієї ж УПЦ. Канонічній Церкві не потрібно себе рекламувати. Люди і без всяких професійно зроблених роликів валом валять в її храми. Нікому навіть на думку не спадає просувати її як “бренд”.
Виходячи з цього, певні висновки напрошуються самі. Зокрема, щодо того, де реальна Церква, а де – продукт політтехнологічних і подібних до них рішень.
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».