1. Головна
  2. /
  3. Історія
  4. /
  5. Чудо «перевтілення» Філарета

Чудо «перевтілення» Філарета

Як відомо, у 1992 році на так званому «Об`єднавчому» соборі між УАПЦ та колишнім митрополитом Київським Філаретом (Денисенко) виникла нова релігійна структура «Київський Патріархат». Першим «патріархом» цієї новостовореної спільноти було обрано Мстислава (Скрипника). Про «канонічність» УАПЦ, про її історію та відповідно і про сучасну «УПЦ Киїського патріархату»  ми знайшли інформацію у проповіді ще канонічного митрополита Філарета (Денисенка), яку він виголосив 4 листопада 1990 року в день пам`яті Казанської ікони Божої Матері у Флорівському монастирі Києва. Що цікаво, промова виголошувалася російською, адже Михайло Антонович, як відомо, був не надто великим «прихильником» української самоідентичності.

Проповідь колишнього митрополита Філарета 4 листопада 1990 року

( Флорівський монастир м. Києва):

«На Україні знову з’явилися розкольники, що називають себе автокефалістами, що терзають Церкву Христову, що розривають її на частини. Ким же є ці розкольники, які відкололися не тільки від нашої православної церкви, а й від усього православ’я? Їх стосуються слова апостола Іоанна Богослова: «Вони вийшли від нас, але не були нашими».

Історія Української Автокефальної Православної церкви почалася не з Володимира, як вони стверджують. Це брехня. Їх церква бере початок з часів революції. У 1921 році вони вперше зібралися і оголосили себе незалежними, автокефалами.

Що з себе представляють їхні єпископи? Єпископи ці – миряни, які одягнули на себе священні облачення. А їх перший так званий митрополит Василь Липківський! Хто його висвячував? Висвячували його миряни в Софійському соборі. І як може мирянин поставити єпископа? І якими можуть бути таїнства, здійснювані ними?

Тепер візьміть нинішніх єпископів УАПЦ. Хто такий Мстислав Скрипник, який оголосив себе патріархом всія України? Це – лжепатріарх, якого всесвітні православні церкви також не визнають єпископом. Він не має ніякого спілкування з Вселенською Православною Церквою. Жоден патріарх східний не визнає цього Мстислава Скрипника. А Іван Бондарчук, колишній єпископ Житомирський, якого Помісний Собор РПЦ позбавив єпископства, священства та монашества! Він фактично є мирянином, тому що його позбавили всього за той розкол, який він вчинив в церкві. Чим керувалася наша Церква при цьому? Священними канонами.

Але автокефалісти кажуть, що їм не потрібні канони, що у них є свої.

Відкидають апостольські правила, апостольські закони і кажуть – зараз новий час, і потрібні інші канони. Які ж? Ось в 1921 році вони і придумали канони, що єпископ може бути одруженим, що священики можуть одружуватися двічі і тричі, що церквою керує не ієрархія, а миряни, як у протестантів. Тобто порушили тисячолітню структуру канонів церкви. І тому всі таїнства, які вони здійснюють, є безблагодатними. У них немає святого мира. А якщо немає святого мира, то благодать Святого Духа при хрещенні не дається.

І гріхи там, у автокефалістів, відпускатися не можуть. Тому що мирянин не може цього зробити, але тільки священик чи єпископ. Таїнство причастя теж є недійсним. Це не Тіло і Кров Спасителя, а прості хліб і вино. І тому ніхто не повинен спокушатися цією автокефалією. І взагалі ця церква створена не для порятунку людських душ, а для того, щоб боротися, бути політичним інструментом проти Москви. І Петлюра, який в 1919 році оголосив про автокефалію української православної церкви, сказав, що нам потрібна така церква, яку ми могли б в певний час використовувати для боротьби з Москвою. Ось для чого потрібна ця автокефалізація церкви!

Ви, може, чули з вуст деяких депутатів, що нам потрібна національна церква. Добре. Наша Церква і є національна: Українська Православна Церква. Але ми знаходимося в єднанні з усією родиною православних церков, перебуваємо в єдності і з Московським Патріархатом, і з Константинопольським, і з Болгарським, і з Румунським, і з Грузинським, і з усіма знаходимося в молитовному канонічному спілкуванні, тому що ми віримо в Єдину святу Соборну і Апостольську Церкву. А всі, хто відривається від цього Тіла, як автокефали, подібні гілці, яка обломилася від дерева і рано чи пізно засохне, тому що немає в ній цілющих соків. Господь сказав: «По їхніх плодах ви пізнаєте їх», а плоди цієї автокефальної церкви – безблагодатні. І хто з’єднається в ній – буде розкольником».

«Нова газета», 21.06.1992 р.

Попередній запис
Раз в 10 заповідях нічого про ЛГБТ не сказано, значить – це не гріх, – католицький викладач
Наступний запис
В УГКЦ протестують проти зміни конфесійної підлеглості однією з їхніх громад на Львівщині

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.

Последнее