Професор Університету штату Пенсильванія, голова Форуму за УПЦ КП в США Олександр Качур вважає, що ідея перевести діаспору Філарета у підпорядкування Фанару була пов’язана безпосередньо із занепадом структур Константинопольської церкви у США та Канаді. Про це йдеться у публікації Олександра Качура на офіційному сайті УПЦ КП.

«А щоб не робити добру справу задурно, вирішили ще й обібрати новостворену церкву, прихопивши собі всі її закордонні парафії», пише Олександр Качур.

«Неважко здогадатися, звідки могла прийти ще й така ідея. Активними учасниками жовтневого собору 2018 року були архієпископ Даниїл від США та єпископ Іларіон від Канади, де керовані Константинополем митрополії УПЦ знаходяться в явному занепаді. Наприклад, за даними Вікіпедії, з більш ніж 200 приходів у 1995 році в УПЦ США залишилося 115; в Канаді ж зі 128 000 вірних в 1989 році залишилося 32 700. То чому ж, при слушній нагоді, не поповнитися ще й парафіями УПЦ КП?», – пояснює професор.

З його слів, багато українців в американській діаспорі очікували Томос із великими надіями.

«Я маю на увазі саме православних вихідців з України, котрі вважають своїм духовним центром Київ. Галичанам, здебільшого, простіше – вони знайшли тут Греко-католицьку церкву (дарма, що називається вона Українською Католицькою Церквою Візантійського Обряду і користується католицьким же календарем) і вдало суміщають любов до рідної України зі служінням чужому Риму. Була колись у США й Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ), котра в 1995 році раптом стала митрополією Константинопольського Патріархату. Таким чином, з’явилося аж три церкви з центрами в Римі, Стамбулі, ну ще й в Москві», – йдеться у публікації.

Окремі церкви в США і Канаді перейшли під омофор глави УПЦ КП Філарета, котрий у 2002 році створив вікаріат УПЦ КП.

6 січня 2019 року главі ПЦУ вручили Томос.

«Запитати у самих парафіян українських церков в США про те, чи бажають вони переходити під керівництво Константинопольського Патріарха, просто вважали зайвим і непотрібним. Все це нагадувало рейдерське захоплення, в стилі буремних дев’яностих – прийшов невідомо звідки новий «смотрящий» і повідомив, що відтепер все навколо належить йому.

Проте, якщо на Сході, де історично діяли православні церкви, ставлення до пастви, як безсловесної отари, загалом традиційне, то в країні вільних людей США ситуація дещо інша. Тут не люди для влади, а влада для людей, і не надто важливо яка вона, світська чи церковна. І рішення про приналежність до певної церковної структури (а їх тут дуже багато) приймає сама церковна громада, котра може сприйняти чи не сприйняти вимоги керівництва, особливо якщо його компетенція в праві висування таких вимог виглядає дещо сумнівною. Тому, парафії УПЦ Київського Патріархату в США зайняли очікувальну позицію, не поспішаючи виконувати наказ про негайне приєднання до Константинопольського Патріархату», – пояснює прихильник УПЦ КП.

«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».