Про позицію Української Православної Церкви щодо об`єднання православних християн в Україні (ДОКУМЕНТ)

Час читання: 4хв.

Про об`єднання православних в Україні говорять практично щодня. Та свого часу, ще у 1998 році, Богословська комісія УПЦ сформувала алгоритм дії щодо можливого діалогу з неканонічними структурами в Україні, який є актуальним і сьогодні.

Українська Православна Церква

Синодальна Богословська Комісія

№01 «4» квітня 1998 р.

Голові Фундації єднання України

п. КРАВЦЮ М. М.

Про позицію Української Православної Церкви щодо об`єднання православних християн в Україні

Синодальна Богословська комісія Української Православної Церкви за дорученням Священного Синоду розглянула та обговорила Ваш лист щодо можливостей подолання розколу серед православних християн України. Засвідчуємо свою повагу очолюваній Вами «Фундації». На Ваше прохання вирішено ще раз офіційно викласти позицію нашої Церкви щодо зазначеної проблеми.

  1. УПЦ твердо стоїть на позиції непорушного дотримання норм канонічного права Вселенського Православ`я, а отже, єдність Церкви в Україні може бути досягнута тільки на основі канонів.
  2. Наша Церква бачить єдність Православ`я в Україні в канонічно-благодатному єднанні єпископату, духовенства і народу Божого довкола Святої Євхаристії. Парламентський же спосіб єднання не відповідає природі Церкви, і, як зовнішній та чужорідний, не вилікує, а ускладнить і зажене церковну хворобу вглиб.

Цілком зрозуміло, що шлях, який Вам пропонують радники з відомого середовища, не є конструктивним, хоча для них це – зручна нагода в черговий раз показати себе поборниками єдності. Церква і загальна історія свідчать: об`єднання будь-чого прискореним темпом і примарними (хоч з вигляду і виправданими) методами, буде будівлею на піску, яка не витримає найменшого вітру, звідкіля би він не віяв. Реальний мир та церковна єдність можуть бути досягнені лише в результаті процесу об`єднання на канонічній основі.

  1. Будь-які позаканонічні шляхи встановлення єдності, хоч ситуаційно і здаються декому нормальними і сприйнятними, з кон`юктурної точки зору, насправді нічого доброго не дадуть. Згадайте, скільки разів об`єднувалися УПЦ КП з УАПЦ, скільки разів переходили керівники цих угрупувань з одної юрисдикції в іншу, а потім повертались назад. Знехтувавши канонами один раз, люди з того середовища нехтували ними і далі стільки разів, скільки їм це було вигідно.
  2. Канонічна Православна Церква в Україні усвідомлює та відчуває Себе органічною частиною Тіла Христового – Вселенської Православної Церкви, усі 15 Помісних Церков Якої не визнають канонічності та благодатності таких угрупувань, як УПЦ КП та УАПЦ. Тому ми не можемо погодитися на досягнення єдності неканонічним шляхом, бо це неминуче приведе до ізоляції нашої Церкви у православному світі внаслідок невизнання такого об`єднання Вселенським Православ`ям.
  3. Окремо слід зауважити, що ніяка участь анафематствованого керівника УПЦ КП в переговорному процесі неможлива до зняття з нього анафеми тією церковною владою, яка її наклала. Це принципова і недискусійна позиція Священного Синоду Української Православної Церкви.
  4. Стосовно отримання православними в Україні законної автокефалії зазначаємо, що після досягнення істинної єдності довкола Святої Євхаристії ( бо саме це Таїнство є виразом єдності і змістом буття Церкви) шляхи набуття єдиною Українською Православною Церквою статусу Помісної будуть прийнятними для всього православного світу, а сама ідея автокефалії – екклезіологічно виправданою.
  5. Синодальна Богословська комісія нашої Церкви, виклавши офіційну позицію Священного Синоду УПЦ, сподівається, що вона буде неупереджено розглянута Вами та доведена до відома всіх, хто зацікавлений в суті порушеного «Фундацією» питання. Наша Церква є відкрита для конструктивного діалогу і готова вести його під означеними умовами, створивши для цього відповідну повноважну комісію.
  6. Процедурні питання щодо організації переговорного процесу між Українською Православною Церквою та угрупованнями УПЦ КП та УАПЦ можуть бути вирішені в робочому порядку при умові сприйняття цими угрупованнями вищезазначених засадничих тез.
  7. Якщо в когось є сумніви щодо об`єктивності та конструктивності нашої позиції, пропонуємо звернутися за роз`ясненнями до Предстоятелів усіх 15 Помісних Православних Церков.

 

  Синодальна Богословська комісія

Української Православної Церкви

Київ, Лавра

4 квітня 1998 року

Схожі публікації