Повертаємось до книжці з документами Об’єднавчого собору 2018: найбільш цікавим є “Протокол Помісного Об’єднавчого Собору Православної Церкви України”. Цей документ, на жаль, написаний не зовсім зрозуміло: складається враження, ніби про щось не згадали випадково, а про щось, мабуть, і навмисно.

Протокол починається з переліку учасників. Чомусь у ньому немає згадки про жодного з архієреїв українських церков, але детально розписані екзархи Вселенського Патріархату. Безперечно, вони мають опинитися в цьому історичному документі, але не зрозуміло, чому не знайшлося місця для українських ієрархів? Тим більше, що окремо вказали всіх почесних гостів: Порошенка, Ющенка, Парубія і митрополита Адріанопольського Амфілохія.

Також цікаво, що біля назв УАПЦ та УПЦ КП, на базі яких мала бути створена ПЦУ, дописали “юридично розпущена”. Далі, в самому тексті протоколу всі, хто брав слово, згадуються згідно з їхніми титулами, наприклад, митрополит Еммануїл Адамакіс записаний як митрополит Галльський Еммануїл, архієпископ Даниїл Зелінський – як архієпископ Памфільський Даниїл… і лише один Філарет (який на той час був патріархом УПЦ КП і якого патріарх Варфоломій офіційно визнав у митрополичому сані) залишився просто “владикою Філаретом”. Та ще й контекст не зовсім приємний – всі до і після нього висловлювали пропозиції, або пояснювали будь-які процедури і тільки колишній глава УПЦ КП “дивувався” з приводу того, “що його кандидатуру разом з кандидатурою владики Макарія (Малетича) (УАПЦ) не допущено до висування на посаду Предстоятеля”. Зрозуміло, що зняття кандидатур Філаретом і Макарієм – це одна з умов отримання Томосу, але навмисно згадувати двох предстоятелів саме в такому тоні… Нібито протокол укладали вже після сварки Епіфанія зі своїм вчителем (хоча, звичайно, ні).

Цікаво, що водночас із подібними згадками про Філарета, Олександр Саган залишив декілька абзаців про Михаїла Зінкевича: там описується ситуація з шантажуванням архієрея, від якого вимагали зняти кандидатуру на користь Епіфанія. До протоколу, правда, це не увійшло.

Що в підсумку? На наш погляд, це буде трохи неоднозначна книга, яку наші потомки мають читати, періодично зупиняючись аби проаналізувати інші джерела. Історію, як всі знають, пишуть переможці. І в цьому випадку образ, в якому змальовують почесного патріарха Філарета, обумовлюється  якраз цією причиною.

Churcher

«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».