У відповідь на новий наклеп Андрія Кураєва на РПЦ

Час читання: 4хв.

4 березня новий розгляд церковним судом справи диякона Андрія Кураєва. Як відомо, Патріарх пішов назустріч Кураєву, хоча обґрунтовано міг не йти. Попереднє рішення суду не містило в собі порушень. А вимоги отця Андрія заздалегідь ознайомитися зі звинуваченнями, дозволити використовувати комп’ютер і телефон на засіданні суду нормами церковного судочинства не передбачено. Але Патріарх вирішив виявити милосердя…

Те саме милосердя, яке сам отець Андрій не явив жодного разу. Кожен раз, зводячи звинувачення в содомії чергового єпископу РПЦ в своєму блозі, отець Андрій не дав нікому з «обвинувачуваних» якось прокоментувати заздалегідь звинувачення, заперечити, спростувати… Більш того, на відміну від церковного суду, ніяких доказів Кураєв теж жодного разу (!) не навів. Те посилання на анонімні листи, то репости з блогів-одноденок (очевидно, створених спеціально для дискредитації конкретних архієреїв), то взагалі ніяких доказів, а просто імператив.

«Ні під яким приводом не слухай невиразним нашіптування з-за рогу… підпалювання духу брехні, наклепів, злоби, вважаючи їх за ніщо: і не будеш неспокійна, похмурий, сумний» – наставляє св. Іоанн Кронштадтський слідом за багатьма святими. Але що до того о. Андрію?

Поширюючи чутки, що гублять репутацію церковної людини, отець Андрій не обтяжував себе питанням достовірності, по черзі записуючи в содоміти то 40 єпископів, то 50, а то взагалі весь «календар православної Церкви».

Таким чином, заповідь Христа «яким судом судите, таким будете судимі; і якою мірою міряєте, такою і вам будуть міряти» (Мф 7: 2) не була застосована до Кураєва Патріархом ані в перший раз, ані зараз в другий.

Ну що ж, слава Богу, адже ми всі сумуємо за колишнім отцем Андрієм – місіонером і апологетом тієї самої Церкви, яку він тоді не називав матом.

Нам би хотілося його покаяння і повернення. Адже до сих пір багато людей симпатизують йому лише тому, що останні 7 років не читали його блог… і не розуміють, що йдеться вже про іншу людину.

Але чи потрібне йому самому виправдання церковного суду?

Ось «Сноб» випустив 1 березня матеріал Олександра Усатова – колишнього священика Ростовської-на-Дону єпархії, відправленого в заборона за гомосексуалізм. Ще рік тому Усатов стверджував, що такі звинувачення на його адресу – брехня. Тепер зізнається, що правда. Але щоб «не було самотньо», звинувачує в тому ж ще кількох кліриків єпархії, а свого правлячого архієрея в тому, що той знав про його орієнтації ще раніше…

Звинувачення нічим не підкріплене. Більш того – суперечить архієрейському рішенню про заборону та позбавлення сану виявленого содоміта. Але Кураєв вірить. Хоча раніше сам натякав на брехливість Усатова. Вірить, і тут же на своїй сторінці поширює цю інформацію, попутно стверджуючи, що митрополит Меркурій «не бачить гріха в гомосексуалізмі клірика». Тому і ініціював позбавлення сану? «Підійде в Наступники» – пише Кураєв, в черговий раз поливаючи брудом і Патріарха, і єпископат, котрий вибирає його, і всю РПЦ.

Навіщо?

Може тому, що Уастов тиражує кураївську тезу про «блакитне лобі» в РПЦ? Тиражує і тут же пише «Я – гей і ніколи не відчував себе в безпеці в РПЦ», і навіть «став об’єктом цькування з боку митрополита і його оточення». Тобто, у нього, за його словами, була можливість «зробити легку кар’єру» при «допомоги блакитного лобі», але в підсумку він біжить в Нідерланди і просить там притулку та допомоги з-за гонінь на нього РПЦ… Логічно.

Звичайно, Усатов – не перший, хто рясно бреше заради притулку і допомоги в Євросоюзі. Але чому йому вірить Кураєв? Чому на основі тільки його слів знову поливає брудом РПЦ і Патріарха, від рішення якого залежить рішення суду по ньому через два дні?

Може, Кураєв робить все можливе, щоб виправдання не було? Воно йому не потрібне? Також, як і не було потрібне минулого разу? Йому потрібен статус мученика, постраждалого від РПЦ? Заради цього і піниться отець Андрій?

Лабарум. Сим победиши

«Следите за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».

Схожі публікації