Продовжимо нашу дискусію з питання ймовірності створення владою частково визнаного Косово т.зв. «Автокефальної Косівської православної церкви». У наш час абсурду заперечувати не можна жоден із можливих варіантів розвитку подій. Тільки в силу цього аргументу ми готові погодитися –«косовська автокефалія» не виключена. В іншому ж дозволимо собі незгоду.
Порівняння з Україною, на наш погляд, є абсолютно недоцільним. В Україні є десятки мільйонів українців, які вважають себе православними, але не воцерковленими, і тому готових проковтнути пропаганду про «Україні – українську Церкву». Ці люди і раніше на Великдень ходили в храм «який ближче», без різниці УПЦ і «УПЦ КП». А тепер, після двох років вихваляння томосу, і поготів не можуть розібратися де Церква, а де ні… Іншими словами, в Україні є «електоральна база» для автокефалії серед світської частини суспільства і навіть, як з’ясувалося, серед мізерної частини церковної громади.
А хто є цією базою в Косово для можливої «Косовської православної церкви»? Православні Косово – в своїй переважній більшості – серби. Їм назва «Сербська Церква» не є неприємною, а скоріше навпаки… Якщо албанські націоналісти створять таку симуляцію в Косово, то це буде мертвонароджений аналог «Турецької православної церкви»… Хоча навіть в ній, на момент заснування, більшість становили греки, а не турки… доречна і аналогія колег з центру «Хризма» з «Хорватською православною церквою» – ще «викидень розколу», оскільки проект так і не відбувся…
Тезу «Ніхто ще кілька років тому не міг припустити, що Константинопольський патріархат” відкличе “свою передачу Київської митрополії Московському патріархату, а також дарує свій томос “автокефальному” проекту розкольників» ми, при всій повазі, прийняти не можемо.
Тільки православний оптимізм в оцінці Фанару застилав очі нашим ієрархам, які не бажали вірити в такий сценарій. Ми не претендуємо на роль «самих далекоглядних», але були ж очевидні факти, що вказують на таку ймовірність:
Вперше томос 1686 року Фанар скасовував уже в 1923 році, коли давав автокефалію Польській Церкви. На канонічну територію РПЦ Фанар до цього втручався п’ять разів (США, Фінляндія, Польща, Естонія, Латвія). Досвід прийняття українських розкольників у Фанара вже теж був: «УПЦ в Канаді» і «УПЦ в США». Які факти унеможливлювали припущення, що Фанар учинить подібне на Україні, крім нашого православного оптимізму?
Повертаючись до Косово, теоретично можна припустити, що якщо нова його влада піде на такі церковні гри, замість уже звичного тиску на Сербську Церкву, то зроблять це по македонському зразком – заборонять СПЦ, а все її майно передадуть самопроголошеної автокефалії. Тоді виникне і можливість знищити Сербську Церкву в Косово, і створити ілюзію нібито «релігійного рівноправності».
Фанар ж, якщо увійде в конфронтацію з СПЦ і визнає північно-македонський розкол, підтримає після цього все, що зможе нашкодити Сербської Церкви. Тим більше, якщо це будуть дії в згоді з місцевою владою.
Але цей сценарій нам представляється все-таки малоймовірним, так як він порушує цілісність ідеології «Великої Албанії», в логіці якої Косово лише тимчасово відокремлене від Албанії і в майбутньому має влитися до її складу. А свою автокефальну Церкву албанці вже створили майже сто років тому…
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».