Ох, як же і закрутило їм всім тоді голови. Йдеться про деяких священиків УАПЦ та УПЦ КП, коли в 2014-му їхні верхівки заявили про початок об’єднавчого діалогу. Безліч гарних слів, примарних планів, різких рухів, тощо. Та раптом, неочікувано для них самих, діалог вийшов із конструктивного русла, і… далі ви знаєте.
Коли перемовини між УАПЦ та УПЦ КП укотре було зірвано, в риториці окремих представників першої проявилась критика на адресу свого духовного начальства, зокрема – митрополита Макарія. Відчай їхній був зрозумілим, адже мрії про збільшення кількості пастви за рахунок об’єднання з «філаретівцями» укотре пішли в небуття. А їсти то хочеться. Та і уваги більше не завадило б. Ураховуючи той факт, що УПЦ КП сьогодні є більш популярною, ніж УАПЦ, бажання окремих представників останньої об’єднатися з «філаретівцями» є цілком природнім.
Першопрохідцем серед таких став архієпископ Житомирський і Поліський Володимир (Шлапак) (УАПЦ). Перш ніж розповісти історію його подорожей, варто наголосити на тому, що УПЦ КП і УАПЦ, не зважаючи на спільність думок, досі не перебувають навіть у «євхаристійній» єдності. А всі спроби так званого об’єднання цих двох конфесій завжди закінчувались провалом.
Отже, Володимир Шлапак. Особистість одіозна і доволі цікава, в першу чергу тому, що свій «церковний» шлях він розпочав саме в УПЦ КП. Та, як сказано в його біографії, «в 2008 році через непопулярну методику управління єпархією архієпископа УПЦ КП Ізяслава отець Василь (мирське ім’я «героя», – авт.) вимушений був покинути Київський Патріархат та звертається з проханням до Предстоятеля УАПЦ Блаженнішого Митрополита Мефодія (Кудрякова) прийняти його в клір Житомирської єпархії УАПЦ».
Та ось, що можна прочитати про справжню причину виходу Шлапака з УПЦ КП на одному з Інтернет-ресурсів: «Уся його діяльність, починаючи з 1996 року, була низкою скандалів. У 2008 році владика Ізяслав утратив терпіння і заборонив його в служінні за всі його вчинки: ненормальні стосунки з віруючими (сексуальні домагання до хлопчиків), фінансові махінації, непослух указам правлячого архієрея. Ставилося питання про позбавлення протоієрея Володимира Шлапака сану, зрозуміло, що він не став чекати церковного суду і перейшов в УАПЦ».
За 2 роки «кар’єри» в УАПЦ протоієрей стає єпископом. На сьогоднішній день Житомирська єпархія УАПЦ налічує близько 10-ти парафій, що, зрозуміло, не можуть задовільнити всіх потреб і амбіцій особи, яка носить звання «архієрей». Також не варто залишати в стороні і ту кризу, в яку все глибше занурюється УАПЦ. Зрозуміло, що життя в Шлапака складалося зовсім не так, як цього хотілось би.
І ось, 2014-й рік, очільники УАПЦ та УПЦ КП гучно рекламують початок діалогу, з вже призначеною датою об’єднавчого собору. Події розгорталися настільки швидко, що багато хто навіть повірив у те, що цього разу Філарет прийме умови УАПЦ заради того, аби «пришити» цю конфесію до «Київського Патріархату». Швидше за все, повірив у це і Шлапак. Та знову – не склалося.
Які думки відвідували тоді окремих представників духовенства УАПЦ, можна було зрозуміти за їхніми дописами в соціальних мережах. Відкрите невдоволення курсом Предстоятеля УАПЦ Макарія (Мелетича), звинувачення на його адресу у зриві так званого об’єднання з УПЦ КП, – все це публічно обговорювалося в середовищі «автокефалів». Скоріше за все, Володимир Шлапак теж дотримувався цієї позиції.
Вже на найближчому Синоді «Київського Патріархату» (12.05.2015) з’являється повідомлення про «прохання Преосвященного єпископа Володимира (Шлапака) та духовенства і парафій УАПЦ, діючих у Житомирській області, про прийняття їх до складу УПЦ Київського Патріархату». Тільки от рішення Синоду УПЦ КП, скоріш за все, неприємно вразило архієпископа Володимира.
Мало того, що його в «Київському Патріархаті» понизили до сану єпископа, так ще і ухвалили: «1. Виходячи з бажання подолати існуюче церковне розділення прийняти Преосвященного єпископа Володимира (Шлапака) до складу Української Православної Церкви Київського Патріархату.
- Прийняти протоієрея Івана Бачука, протоієрея Миколу Семенюка, протоієрея Володимира Ситніцького, ієрея Василія Гончарука, протодиякона Володимира Буката, диякона Михаїла Шевчука та очолювані ними парафії у Житомирській області до складу Української Православної Церкви Київського Патріархату та включити їх до складу Житомирської єпархії УПЦ Київського Патріархату зі збереженням місць служіння.
- Призначити Преосвященного єпископа Володимира (Шлапака) настоятелем парафій святої рівноапостольної Марії Магдалини м. Житомира та Почаївської ікони Божої Матері смт. Черняхів Житомирської області».
Погодьтеся, що в такій ситуації кожен би образився. Зробити цілого архієпископа, в підпорядкуванні якого було до десятка парафій, ледь не рядовим священиком – настоятелем двох приходів… Шлапак навряд чи розраховував на те, що з ним учинять аж ось так.
«Любов» Шлапака до «Київського Патріархату» була нетривалою, оскільки вже 27 липня того ж таки 2015 року, на черговому засіданні Синоду УПЦ КП, було опубліковано наступне: «Згідно поданого прохання Преосвященний єпископ Володимир (Шлапак), який з 23 квітня 2015 р. перебував поза будь-якою православною юрисдикцією, був прийнятий до складу Української Православної Церкви Київського Патріархату та призначений настоятелем парафій святої рівноапостольної Марії Магдалини м. Житомира та Почаївської ікони Божої Матері смт Черняхів Житомирської області (Журнал засідання Священного Синоду №8 від 12 травня 2015 р.) Однак від часу ухвалення Синодального рішення Преосвященний єпископ Володимир (Шлапак) його фактично не виконав».
Відтак Синод «Київського Патріархату» приймає рішення: «Констатувати, що Преосвященний єпископ Володимир (Шлапак) протягом понад двох місяців не виконав рішення Священного Синоду про прийняття його до складу Української Православної Церкви Київського Патріархату. У зв’язку з цим виключити Преосвященного єпископа Володимира (Шлапака) з числа єпископату Української Православної Церкви Київського Патріархату».
Так ось і закінчилась пригода Володимира Шлапака. Важко зрозуміти, коли саме його було поновлено на посаді керуючого Житомирською єпархією УАПЦ, оскільки «автокефали» не надто переймаються розповсюдженням внутрішньої інформації, однак зараз він браво рапортує про спільні «богослужіння» з очільником УАПЦ Макарієм Мелетичем, викладає у себе на сторінці в соціальній мережі фотографії, на яких зображено його участь у житті Житомирської області вже в якості представника УАПЦ.
Аналізуючи спосіб життя окремих представників УАПЦ, згадуються слова покійного Предстоятеля “автокефалістів” Митрополита Мефодія (Кудрякова): «Канонічна дисципліна та освітній рівень нашого духовенства часто залишають бажати кращого». Якщо навіть очільник УАПЦ визнавав те, що в середовищі його конфесії є люди, які не гідні знаходитися на своїх посадах, то думка про таких, як Шлапак чи Бедь формується цілком чітко і правильно.
