“За будь-якого приводу”. Як готують ґрунт до заборони УПЦ рішенням суду

“Страна” проаналізувала перспективи однієї з “незакінчених” справ екс-президента Петра Порошенка – церковної. У видавництві нагадали, що готуються законодавчі зміни, які змусять перейменувати Українську Православну Церкву.

Відповідний закон був прийнятий ще при минулому президенті з розрахунком на те, що УПЦ повинна відобразити в своєму назву приналежність до “державі-агресору”, тобто іменуватися Руською православною церквою в Україні.

В УПЦ же всі ці роки наполягали на тому, що цей закон не має до них ніякого відношення, адже всі статутні документи говорять про те, що центр управління знаходиться в Києві.

Але поки йшли баталії навколо цієї теми з перейменуванням, в Раді дозрів інший план накату на УПЦ.

Петро Порошенко вніс до парламенту проект закону №5051 про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заборони виробництва і розповсюдження інформаційної продукції, спрямованої на пропаганду дій держави-агресора), суть якого – дати повноваження судам припиняти діяльність будь-яких релігійних організацій з широкого списку причин .

Цю законодавчу ініціативу можна було б вважати черговим піаром колишнього президента, якби під нею не підписалися представники майже всіх фракцій і груп Верховної Ради. Включаючи “Слуг народу”.

Що говорить про те, що справа може мати серйозні наслідки.

Який напад на церкву готується в Раді, аналізує “Страна”.

Заборона з будь-якого приводу

Отже, в парламенті був зареєстрований законопроект, в якому пропонується доповнити ч. I ст. 16 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” новими положеннями, які дозволять припинити діяльність релігійної організації за рішенням суду.

Основним автором документа є колишній президент України Петро Порошенко. У “властивостях” супровідних документів до проекту зазначено, що їх готував якийсь Анатолій Головатенко. Людина з таким же ім’ям, судячи з його декларації, займає посаду заступника керівника секретаріату фракції “Європейська солідарність” (до слова, з річною зарплатою ні багато ні мало в 637 тисяч бюджетних гривень). Тобто робота над документом відбувалася саме у фракції колишнього президента.

Але під документом, крім представників ЄС, підписалися члени фракції “Голос”, груп “Довіра” і “За майбутнє” і, що важливо, ряд “Слуг народу”: Микита Потураєв (глава профільного комітету), Єлизавета Богуцька та Тетяна Циба.

Суть пропонованих змін в наступному.

Депутати хочуть дозволити припиняти діяльність релігійних організацій в разі встановлення судом фактів вчинення цією організацією дій, спрямованих на: ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства , розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, пропаганду комуністичного і / або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів і їх символіки; порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної приналежності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками; а також поширення відомостей, що містять виправдання, визнання правомірним, заперечення “збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році”.

Зрозуміло, що зміст цього законопроекту – створити підстави для ліквідації УПЦ через суд під одним з перерахованих вище прийменників. Тим більше, що всі ці поняття настільки розмиті, що при бажанні під них можна підвести що завгодно і кого завгодно.

Наприклад, розкритикує настоятель храму УПЦ діяльність церковних рейдерів від іншої конфесії – ось і “розпалювання релігійної ворожнечі”. Відмовиться священик відспівувати прихожанина іншої конфесії – ще один привід. Висловиться з приводу тієї чи іншої вакцини – “посягання на здоров’я населення”. Скаже, що потрібно молитися за людей, що залишилися на непідконтрольних територіях – “заперечення збройної агресії РФ”.

“Ознайомився з вмістом нового законопроекту №5051, внесеного на розгляд до Верховної Ради окремими політиками, серед яких: Петро Порошенко, Микита Потураєв і Єлизавета Богуцька. З огляду на специфіку ставлення до УПЦ, ми розуміємо, що основна маса преамбули цього законопроекту спрямована саме проти канонічної Церкви. Наприклад, дуже цікавими є наступний пункт: “Припинити діяльність релігійних організацій в судовому порядку, в разі встановлення судом фактів розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини … порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної приналежності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками “. По-перше, що саме мається на увазі під поняттям “посягання на права і свободи людини”? В нашій державі у кожної людини є великі права і свободи, проте вони далеко не завжди збігаються з позицією Церкви. Тобто, якщо, Церква, наприклад, буде захищати традиційний сімейні цінності на противагу нинішнім віянням щодо одностатевих шлюбів і т.п., значить вона підлягає забороні? Або може Церква заборонятимуть коли вона буде відкрито виступати проти абортів?

Справа в тому, що багато “права і свободи” людини в світових релігіях трактуються, як гріх. Таким чином, користуючись цим законопроектом, можна довести до абсурду все, що завгодно, навіть заборонити Біблію, як книгу “екстремістського змісту, які посягають на права і свободи громадян”.

По-друге, поняття “порушення прав громадян залежно від їх релігійних переконань” створює правову колізію, в результаті якої неминуче буде відбуватися накладення догматичних доктрин однієї релігійної організації на іншу. Простіше кажучи, внутрішні правила релігійних організацій хочуть підпорядкувати державному закону, кинувши таким чином церковний світ в так званий релігійний синкретизм. Тобто, законодавці хочуть буквально обмежити релігійні організації, заткнути їм рота, і забороняти їх на свій розсуд по будь-якому зручному приводу. Ось це “свобода совісті”!” – каже в розмові з “Страною” протоієрей Олег Точинський.

Закономірно, що цей проект уже викликав критику релігійних експертів. Фіналіст відбору на посаду глави Держкомрелігії, релігієзнавець, кандидат філософських наук Юрій Решетніков в розмові зі “Страною” говорить, що підстави, які пропонується використовувати для заборони церковних організацій настільки розмиті, що під них можна підвести що завгодно.

“Ми вже звикли до того, що ті релігійні ініціативи, які виходять від Петра Порошенка або “Європейської солідарності”, спрямовані в першу чергу проти УПЦ. Але в даному випадку злий жарт з ними грає їхня низька компетентність в цьому питанні. Тому що вони не розуміють, що їх проект спрямований проти всіх релігійних організацій, які є в Україні, а не тільки УПЦ. Запропоновані ними підстави для припинення діяльності релігійних організацій в судовому порядку можуть бути застосовані до будь-яких релігійних організацій інших віросповідань.

Наприклад, розпорядження багатьох релігійних організацій передбачають чіткі обмеження щодо можливості бути священнослужителями особам з інвалідністю. До релігійної ворожнечі можна, при бажанні, віднести будь-які критичні висловлювання щодо інших релігійних вчень.

А відмова від здійснення церковних священнодійств по відношенню до людей, які не є прихожанами даної релігійної громади, трактувати як порушення рівноправності громадян залежно від їх релігійних переконань. Уявіть, що до будь-якої релігійної організації звертається хтось, хто не є її прихожанином, і вимагає провести щодо нього будь-які священнодійства.

Громада відмовляє, тому що ця людина не є її прихожанином. Людина подає в суд, вважає, що його образили і суд забороняє роботу цієї релігійної організації. Це проект, який несе загрозу всьому інституту свободи совісті та віросповідання”, – говорить “Страні” Юрій Решетніков.

За його словами, на появу цього проекту повинна відреагувати Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, адже в разі прийняття документа, робота всіх конфесій буде під питанням.

Важливо, що ще однією причиною для заборони релігійної організації в судовому порядку може бути “посягання цієї організації на права або майно державних, громадських або релігійних організацій”.

Таким чином, після примусового перепідпорядкування парафій, церква не зможе заявляти свої претензії на раніше належне їй майно, побоюючись заборони всієї релігійної організації в судовому порядку.

“Заслужити лояльність Держдепу”

Символічно, що текст цього проекту був опублікований в один день з проведенням в Києво-Печерській Лаврі масштабного форуму – зборів представників громад захоплених храмів УПЦ. На заході представники громад звернулися до Верховної Ради, президента і Кабміну із закликом скасувати закони про перереєстрацію релігійних організацій, щоб унеможливити церковне рейдерство.

Як розповів “Страні” глава Юридичного відділу УПЦ Олександр Бахов, вже зафіксовано близько 500 випадків захоплення або незаконного перереєстрації релігійних громад УПЦ. За його словами, церква подала близько 400 судових позовів за цими фактами, ведеться 50 кримінальних проваджень.

“Ми ж розуміємо, що це проект, хоч його можна застосувати до всіх конфесій, чітко спрямований проти тільки однієї конфесії. Навіщо незаконно захоплювати храми, стикаючись з протистоянням прихожан місцевих релігійних громад, якщо можна просто заборонити діяльність всієї церкви? Влада, як і в випадку з телеканалами, йде по найпростішому шляху – блокувати все, що хочеться, по будь-яким надуманим підставам”, – аналізує політолог Руслан Бортник.

За його словами, активізація роботи на церковному напрямі пов’язана з тим, що влада намагається підлаштуватися під новий курс нової американської влади.

“Це спроби підлаштуватися під новий американський курс. Створити умови для релігійного перекроювання в Україні, які будуть схвалені новою американською адміністрацією. Українська влада буде заохочуватися за такий тиск. У найближчі роки ситуація буде поступово прогріватися до рівня пізнього Петра Порошенка. Також це символічний жест під приїзд Вселенського патріарха Варфоломія, щоб зафіксувати лояльність влади”, – вважає експерт.

У той же час, політолог переконаний, що влада може відмовитися від спроб грати з релігійною тематикою, якщо побачить потужний опір віруючих.

“Нинішня влада дуже чутлива не тільки до рейтингів, а релігійна тема їм рейтинг ще більше опустить, а й до “вулиці”. Варто тільки віруючим зібрати новий хресний хід, як від такої ідеї у Зеленського швидко відмовляться”, – вважає Бортник.

Але в цілому цей законопроект політична пастка для президента.

Зеленський, закривши “112”, “Ньюсван” і “ЗІК”, вирішив показати всім, що він є новою, більш рішучої версією Порошенко. А йому підсовують “церковний” законопроект, як би пропонуючи: раз ти рішучіше, ніж твій попередник, так візьми, “закрий” ще й УПЦ.

Для Порошенко ця гра безпрограшна: якщо “слуги народу” покатають законопроект, він зможе стверджувати, що весь новий імідж Зеленського – “липа”. А якщо підтримають – то можна заявляти, що чинний президент працює по порядку денному попереднього.

Для Зеленського ж поява такого законопроекту – програш в будь-якому випадку. Навіть якщо він піде далі Порошенко і все-таки заборонить УПЦ, то електорально тільки програє, спровокувавши відродження релігійного конфлікту в суспільстві, який підтримують від сили 20% прихильників порошенківського “АрМоВіра”. І проти якого всі 73%, які голосували за Зеленського.

У такій ситуації Зеленському варто задуматися над тим, чому під цим законопроектом підписалися Потураєв з Богуцької. Якщо, звичайно, це не узгоджена з Банковою ініціатива.

Так, якщо проект буде прийнятий, і в телеефірі, радіо ЗМІ прозвучить “глорифікація ополченців”, або “уявлення збройної агресії РФ як  “громадянського конфлікту”, то Нацрада з телерадіомовлення зможе тільки винести попередження цієї телерадіоорганізації, але ні оштрафувати, ні звернутися в суд щодо анулювання ліцензії не зможе.

А ось для політичних партій настане серйозна відповідальність в разі, якщо суд встановить, що вони “розпалюють релігійну ворожнечу” або ж поширюють відомості, які “містять виправдання, визнання правомірною або заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році”.

В такому випадку центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику в сфері реєстрації об’єднань громадян (мова йде про Мін’юст), може звернутися з адміністративним позовом до суду. І якщо суд визнає, що політсила винна в цьому порушенні, таким чином буде заборонена діяльність цієї політичної сили в Україні.

«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

Scroll Up