Чеська Церква і Фанар: передісторія конфлікту

Між Константинопольським Патріархатом (КП) і Православною Церквою Чеських земель і Словаччини (ПЦЧЗС) виник черговий конфлікт. Принаймні, про це говорить дуже різкий лист патріарха Варфоломія, опублікований у мережі.

Щоб зрозуміти зміст того, що відбувається, для початку необхідний невеликий екскурс в передісторію ПЦЧЗС:

Православ’я в Чехію було принесено святими Кирилом і Мефодієм в 863 році. Чималу роль в цьому зіграв святий Константинопольський Патріарх Фотій, який благословив святителів. Саме цей факт використовується сьогодні КП як підстава для своїх претензій на територію ПЦЧЗС.

Однак незабаром після 1054 р. Православ’я зникло на цій землі, будучи витіснене католицизмом. Протягом довгих 8 століть ніхто з Помісних Церков не вів своєї діяльності в Чехії. І лише в 1920 році, коли в Чехословаччині в результаті потрясінь Світової Війни і революцій виявляється чимало православних емігрантів, православне життя в ній відроджується – з’являються перші парафії Сербської Православної Церкви (СПЦ). У 1921 році СПЦ створює Чесько-Моравську єпархію, яку очолює майбутній священномученик єпископ Горазд.

В цьому ж році Константинопольським Патріархом стає Мелетій (Метаксакіс), на той час позбавлений сану Елладської Церквою (пізніше це рішення буде скасоване). В історію Патріарх Мелетій увійшов багатьма сумнівними рішеннями, включаючи невпинне прагнення до розширення території КП за рахунок інших Помісних Церков, вторгаючись на їх територію…

У 1923 році, ігноруючи юрисдикцію Сербської Церкви, Мелетій висвятив на єпископа Празького Саватія (Врабеця), кандидатура якого раніше була не прийнята СПЦ. Цим Мелетій створив паралельну церковну структуру, що прямо заборонено канонами Церкви. Втім, відчутного розвитку структура КП в Чехословаччині не отримала.

Серед російських емігрантів у Чехословаччині також виникають парафії РПЦЗ.

Після завершення II Світової Війни російські парафії перейшли в підпорядкування РПЦ. Став питання про усунення виниклого «змішання Церков». СПЦ і РПЦ був вироблений загальний план: в 1948 році СПЦ передала свою єпархію РПЦ. У 1950 році було прийнято остаточне рішення про надання автокефалії Чехословацької Церкви, що і було реалізовано в 1951 році.

Автокефалія була визнана Антіохійською, Польською, Болгарською, Грузинською та іншими Церквами. Але КП категорично відмовив їй у визнанні, наполягаючи на своїх виключних правах на землі Чехословаччини.

В результаті дій КП ПЦЧЗС залишалася без повного визнання до 1998 року. Хоча хіротонії її єпископів і священиків визнавалися (на відміну від «ПЦУ»).

У 1998 році КП погодився на визнання ПЦЧЗС на дуже жорстких умовах свого томосу, в якому автокефалія ПЦЧЗС 1951 року оголошена неканонічною, а натомість надавалася нова автокефалія від КП. У томосі ПЦЧЗС фактично була підлеглою КП, включаючи право втручання в її справи, винесення судових рішень і т. д., аж до регламентації богослужбового облачення. Сенс існування ПЦЧЗС був визначений в «єдності зі Вселенським Патріархатом». Таких Томос історія Православ’я до цього ще не бачила…

Формально ПЦЧЗС прийняла цей томос, сподіваючись таким чином подолати оспорювання свого статусу. Але фактично в ПЦЧЗС продовжили відлік своєї автокефалії з 1951 року, а свій Статут залишили у попередньому вигляді, не приводячи його у відповідність із томосом. Подібна подвійність стала причиною багаторазових конфліктів: у 2012 році через питання хронології автокефалії, у 2013 році через вибори Предстоятеля ПЦЧЗС. Останній конфлікт призвів до розриву спілкування між КП та ПЦЧЗС аж до 2016 р., допоки не був досягнений компроміс, в результаті котрого КП визнав предстоятелем ПЦЧЗС митрополита Ростислава (Гонта), а той, у свою чергу, визнав томос 1998 року.

Телеграм

фото

 «Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

Scroll Up