Новим Патріархом Сербським обраний митрополит Загребсько-Люблінський Порфирій. На момент обрання йому 59 років. Що цікаво, його ім’я було в числі претендентів на патріарший престол разом з ім’ям його власного духовного наставника, єпископа Бачського Іринея Буловича, який, в свою чергу, є пострижеником і духовним сином преподобного Іустина Поповича Челійского. До числа інших учнів Юстина належали митрополит Амфілохій Радович, колишній єпископ Рашко-Призренський Артемій Радосавлевич, померлі торік, такими залишаються єпископ Афанасій Евтич і згаданий вище єпископ Іриней Булович.
Таким чином, новий Сербський Патріарх є «духовним онуком» Іустина Поповича – частиною великої «Іустінівської сім’ї».
Його першою і єдиною кафедрою до патріаршества була митрополія Загреба і Любляни, в яку входять території центру Хорватії (Загреб, Б’єловара, Грубішно-Поле) та парафії в Республіці Словенія.
Початок його служіння там збігся із президентством поміркованих націоналістів (Іво Йосиповича, Колінди Грабар-Кітарович), при яких православна сербська діаспора поступово поверталася до звичайного життя, незважаючи на умови серйозної релігійної дискримінації («відлуння війни» в Хорватії 1992-1995 рр.). Сам митрополит Порфирій неодноразово наголошував в публічних виступах, що проживаюча в Загребі 20-тисячна сербська діаспора живе в страху репресій і мало хто з них відвідує кафедральний собор в недільні дні.
Варто зазначити, що служіння СПЦ у Хорватії завжди було пов’язане з небезпекою якщо не репресій (вони залишились у часі таких політиків, як Франьо Туджман або Стіпе Месич), то неприхованого шельмування від сусідів по місцю проживання або роботи. Особливо багато скарг від сербського населення доводиться чути в період святкування перемоги у Вітчизняній війні, або операції «Буря» (Oluja) 1995 року, під час якої десятки тисяч сербів були вигнані з Республіки Сербської Країни, а багато хто був убитий або пропали безвісти – цей день відзначається в Хорватії як національне свято, а в Сербії як день пам’яті і скорботи. Кожне святкування «Бурі» не обходиться без появи на стінах міст Хорватії усташських і образливих гасел і маніфестацій ветеранів війни та неонаціоналістов.
У період свого управління Загребсько-Люблянською митрополією Порфирій запам’ятався жителям Хорватії та Словенії як миролюбний ієрарх, котрий старався діяти спокійно та обережно, заступатись за дискримінованих членів сербської громади та такий, що виступав за подолання післявоєнних образ між сербами та хорватами. Також його митрополія завжди була ініціатором соціальних проектів допомоги нужденним під час стихійних лих – так, під час землетрусу, що зруйнував місто Петрина та частину Загреба, його духовенство зайнялося прийомом і розподілом гуманітарної допомоги від Сербії і будівництвом тимчасових будинків, де могли б оселитися знедолені городяни.
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».