Істерика Фанару

Час читання: 4хв.

Отже, на Фанарі істерика. Вчергове Православна Церква Чеських земель і Словаччини (ПЦЧЗС) насмілилася згадати, що отримала свою автокефалію від РПЦ у 1951 році, а не у 1998 році від Фанару. Більше того, зібралася відзначати свій 70-річний ювілей. У результаті Патріарх Варфоломій погрожує ПЦЧЗС скасуванням свого томосу 1998 року про автокефалію. Така саме погроза надходить уперше, хоча сам константинопольський томос 1998 року прописаний саме так, щоб його можна було відкликати за порушення вказаних у ньому жорстких вимог. Та все ж таки, раніше Константинопольський Патріархат (КП) розривав спілкування з «неслухняними» ієрархами ПЦЧЗС, відмовлявся визнавати предстоятеля…, але відкликанням автокефалії не погрожував.

Тепер погрожує. Це логічно. Адже з 2018 року фанаріоти заявляють про своє «право на відкликання автокефалії» та погрожують цим Руській Церкві.

Причин тому, що відбувається, є кілька:

  1. Як ні парадоксально це прозвучить: Християнська миролюбність ПЦЧЗС. Про це пишуть колеги, і ми раніше писали, як самі виростили справжнього монстра. Це – жахлива ситуація. У ХХI столітті раптом з’ясувалося, що братська доброта і поступливість Помісних Церков однієї до одної може створити страхітливу спокуса безкарності в одній з них.

ПЦЧЗС прийняла фанарський томос зовсім не через сумніви в отриманій раніше автокефалії від РПЦ. А заради миру між Церквами, заради примирення з амбітним КП. І ось в результаті Варфоломій пише:

«Якщо автокефалія вашої Церкви була канонічною і дійсною, чому ж ваш Блаженніший Архієпископ Дорофій відчував необхідність в кінці минулого століття випросити канонічну автокефалію від Матері – нашої Константинопольської Церкви – для ієрархії, духовенства та народу Церкви Чехії і Словаччини?.. Вивчіть, нарешті, історію і канонічне право нашої Святої Православної Церкви і не провокуйте!».

Також ПЦЧЗС поступилася в 2012 році, потім в 2016 році заради відновлення спілкування. І ось тепер Фанар вимагає нових поступок. Більш того, демонстративно звертається не до глави ПЦЧЗС митрополита Ростислава, а до архієпископа Празького Михаїла, так як згідно з Томосом КП саме в Празі повинна бути кафедра Предстоятеля.

КП не погрожує Болгарській Церкві, хоча вона веде відлік відновлення своєї автокефалії з 1872 р., а не з 1945 року, коли був нею отриманий Константинопольський томос. Немає загроз і на адресу Грузинської Церкви, що відраховує відновлення своєї автокефалії з 1917 р., а зовсім не з 1990-го, як її відраховують на Фанарі. А чого? Тому що болгарська і грузинська відповідь буде жорсткою.

  1. ПЦЧЗС, прийнявши фанарський томос, не стала переробляти під нього свій Статут і вшановує свою автокефалію, отриману від РПЦ. ПЦЧЗС не дала Фанару підмінити її Синод своїми архієреями, обрати слухняного КП предстоятеля в 2012 р, а потім відмовилася визнати розкольницьку «Православну церкву України». Таким чином ПЦЧЗС 4 рази поставила під сумнів монополію КП на видачу автокефалій. Ту саму монополію, яка спростована церковним Переданням, включаючи приклад Грузинської Церкви, що отримала свою автокефалію від Антіохії.

Саме зараз, коли в православному світі вирішується питання, бути чи не бути статусу КП «першого без рівних», такий «демонстративний бунт» здається фанаріотам неприпустимим.

  1. ПЦЧЗС обрана мішенню ще й через слабкість її позицій в неправославних країнах. І дійсно: тиснути на свої Православні Церкви владі Грузії або Болгарії складно – надто сильні в цих країнах позиції Церкви. А ПЦЧЗС в Чехії і Словаччині – Церква меншини. Тому Фанар розраховує на допомогу Держдепу в цих країнах.

Сьогодні удар по ПЦЧЗС – це удар, передусім, по всьому православному світу. Світ може цього не розуміти, може не розуміти цього і сама ПЦЧЗС. Але ми повинні розуміти це чітко. Це нашу Церкву женуть в Україні з благословення Фанару. Саме тому ми повинні всіма доступними шляхами підтримати ПЦЧЗС.

Телеграм

«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».

Схожі публікації