За нашими даними, на відповідний процес впливатимуть чотири фактори.
Перший – прийнятність фігури Предстоятеля для президента Сербії. Вучич хотів би бачити у кріслі глави СПЦ людину, котра би підтримувала владу, не заважала їй проштовхувати не зовсім популярні у суспільстві сценарії врегулювання «косовської проблеми», не була би відвертим русофобом і мала би хорошу репутацію на Заході.
Другий – ступінь орієнтованості ієрарха на Фанар або РПЦ.
Третій – його готовність або неготовність до поглиблення екуменічних процесів.
Четвертий – прийнятність з точки зору інтересів усього єпископату (один з критеріїв – націленість претендента гарантувати широку свободу дій інших ієрархів у важливих для них питаннях).
З урахуванням всіх цих моментів т.зв. “Західна партія” маневруватиме в питанні просування потрібної їм фігури, підлаштовуючись під загальний настрій учасників виборчого процесу. Не здивуємося, якщо за підсумками до фінальної трійки потрапить єпископ Франкфуртський і всієї Німеччини Григорій (Дурич). Або єпископ Пожаревацко-Бранічевський Ігнатій (Мідіч), що вважається агентом впливу Фанара в СПЦ й активним екуменістом.
Зазначимо, що останній після смерті Патріарха Сербського Павла згадувався як один з можливих його наступників на Патріаршому престолі.
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».