Тим часом в ПЦУ вибухнув перший повноцінний гей-скандал. Зізнаюся, за участю всіх мені особисто знайомих обличь – митрополитів Олександра, Фотія, Михайла. Детально можна почитати за посиланням в першому коментарі, але його суть коротко в тому, що зі зламаного айфону митрополита Олександра (Драбинка) витекли його листування з церковними юнаками, люблячими посилати свої оголені фото архієреям по ночах, а вдень у стихарях прислужувати в вівтарях.

Витік, на думку авторів викривальних текстів, викликаний зайвою активністю Олександра в спілкуванні зі стамбульським керівництвом ПЦУ, і взагалі бурхливою діяльністю опозиції до номінального глави ПЦУ Епіфанія (тобто Олександра і Михайла).

Запорізький Фотій потрапив під роздачу просто до слова. Про нього мало в тексті, але в згаданому ролику Шарія є цікаві подробиці про його поведінку в тих же вівтарях. Окремо варто зупинитися на тому, що Шарій з цікавого (а часом і сенсаційного) матеріалу зробив щось нестравне, що викликає рефлекторне відторгнення.

Особливо мені хочеться згадати мрії (і твердження) українських православних інтелектуалів в 2018 р. про те, що ПЦУ буде “іншою” церквою, в якій серед іншого не буде місця “гей-скандалам”, “блакитному єпископату” і внутрішній гризні. Авжеж.

Микола Мітрохін, Фейсбук

«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».