Постійна теза українських розкольників, що нібито розкольницька «ПЦУ» канонічна та легітимна, а РПЦ, разом із канонічною УПЦ, перебуває у самоізоляції через конфлікт із Константинопольським Патріархатом (КП), повторюється так часто, що вже набила оскому. Черговий «експерт» Юрій Чорноморець, перебіжчик із канонічної Церкву у самосвятську «ПЦУ», стверджує, що «у Православ’ї та церква є істинною, котра перебуває у спілкування з Древніми Престолами Сходу».
В цьому і сенс цього пропагандистського кліше – багаторазове повторення повинно переконати в реальності фейку. Також раніше було і з томосом. Два абсурдних тези: «ПЦУ канонічна, тому що у неї є томос» і «РПЦ не канонічна, тому що у неї немає томосу», були шляхом постійного повторення вбиті в українське суспільне свідомість.
Саме тому необхідно постійно спростовувати ці фейки:
1) В ізоляції перебуває якраз «ПЦУ»: з 15 помісних церков з нею в спілкування вступили лише 4. І при цьому в кожній з них є єпископи і/або священики, які не визнають «кліриків» «ПЦУ» володарями священного сану. Навіть в КП, до якого належить Афон, є монастирі, які не пускають до себе українських розкольників, не рахуючи можливим спільну молитву з ними. А в Елладській і Кіпрській Церквах значна частина єпископів відмовляється вступати в спілкування з представниками «ПЦУ», вважаючи їх самозванцями.
2) Якщо хіротонії (тобто священний сан) розкольників з «ПЦУ» визнають в 4 Помісних Церквах (і то не всі), то благодать і справжність єпископства і священства РПЦ, а також УПЦ на чолі з Митрополитом Онуфрієм, визнають усі без винятку Помісні церкви. Навіть патріарх Варфоломій, хоч і заявляє, що нібито українські єпископи «незаконно» присутні на території України (вважаючи «законом» свою волю), але не заперечує і не ставить під сумнів благодать їхніх хіротоній.
3) Звідки ж взялася благодать у розкольників, які не мають апостольського спадкоємства, КП досі не зміг переконливо пояснити Православним Церквам, що і є головною причиною їхнього невизнання.
4) У цілому 10 Помісних Церков категорично не визнають «ПЦУ».
5) РПЦ розірвала спілкування тільки з однією з Помісних Церков – КП. З Елладською, Олександрійською та Кіпрською Церквами РПЦ спілкування не розривала, а тільки з їх предстоятелями і тими єпископами, які вступили в спілкування з «ПЦУ». Справа в тому, що три названі Церкви не виносили повноцінного рішення про визнання «ПЦУ». У Елладській Церкві про визнання «ПЦУ» заявив предстоятель, а потім підконтрольна йому президія Собору, але на сам Собор не виносили це рішення, так як Собор міг відкинути його. В Олександрійській Церкві також не було ніякого соборного рішення, а було лише одноосібне рішення Патріарха. Так само було і в Церкві Кіпру. Вже після цього Синод Церкви Кіпру (10 голосами проти 7) дозволив своєму предстоятелю поминати «ПЦУ», але рішення про її «визнання» так і не прийняв. Нагадаємо, що в Православній Церкві немає вчення про непогрішимість Патріарха (або Архієпископа), і всі рішення виносяться Собором єпископів згідно 34-му Апостольському правилу.
6) РПЦ розірвала спілкування з однією Церквою і з предстоятелями 3-х Церков. Але жодна з Церков не розривала спілкування з РПЦ. Ні Константинопольська, ні Елладська, ні Олександрійська, ні Кіпрська Церкви ні про який розрив з РПЦ не оголошували. Тобто, РПЦ має визнання всіх 15 Церков вже більше 400 років, а «ПЦУ» – повне визнання однієї Церкви і часткове 3-х. То про яку ізоляцію може йтися?
7) Твердження Чорноморця абсурдні. По-перше, на сьогодні два древні Престоли Сходу не пускають розкольників на поріг своїх храмів. То про яку «істинність» «ПЦУ» можна говорити, навіть якби визначення Чорноморця було вірним? По-друге, статус древніх Церков в даному питанні рівно такий же, як і у всіх інших Церков. Канони закріплюють першість честі древніх Патріархатів, а зовсім не якісь їхні особливі права.
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».