Його дії викликали ряд скандалів в Помісних Церквах і розколів, серед яких слід відзначити і виникнення неканонічної т.зв. «Турецької православної церкви» в 1923 році. Протиріччя і скандали переросли в силові зіткнення на Фанарі, в результаті яких постраждав і Мелетій. У липні 1923 він пішов на Афон «у відпустку», а потім, під наполегливим тиском єпископату і грецької влади, заявив про свою відставку з поста Патріарха.

Але, завдяки англійській підтримці, Мелетій зміг відновити свою кар’єру, на цей раз в Єгипті, який був в ті роки під британським мандатом. У 1925 році він висуває свою кандидатуру на пост Патріарха Олександрійського. Через рік уряд Єгипту стверджує його на цій посаді. В Олександрійській Церкві починаються реформи, які до цього були відкинуті нею на її Помісному Соборі.

Всупереч власним рішенням на посаді Константинопольського Патріарха, він довільно розширює межі Олександрійського Патріархату на всю Африку, створюючи нові єпархії в Йоганнесбурзі, Бенгазі, Тунісі, Судані та Ефіопії. Незважаючи на те, що це явно «варварські землі», він не чекає рішення їх долі в Константинополі, а сам освоює їх. Що доводить нам, що сам ініціатор претензій КП на «варварські землі» не сприймав їх як якусь канонічну істину, а лише як інструмент розширення своєї влади.

Помер Мелетій в 1935 році, після важкої хвороби. Перед смертю він встиг висунути свою кандидатуру на пост Єрусалимського Патріарха, юрисдикція якого також знаходилася тоді під британським мандатом. Цілком ймовірно, що якби смерть не завадила Мелетія, то кордону Єрусалимської Церкви також були б істотно розширені…

На думку церковного історика Срболюба Мілетіча, Патріарх Мелетій – «один з найбільших реформаторів Православної Церкви залишив після себе нестабільне, хворобливе і тривожне становище, наслідки якого будуть відчуватися ще багато десятиліть, а найімовірніше і століть».

Лабарум. Сим победиши

Попередня частина

«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».