В історії Церкви не так багато діячів, котрим довелося послужити у шести Помісних Церквах і, тим більше, бути вигнаними з трьох. І лише один, котрий встиг побувати предстоятелем у трьох Церквах, йому ж вдалося почати реформи, від наслідків котрих православний світ не відійшов донині. Йдеться, звісно же, про Патріарха Мелетія.

Митрополит Керкірський Мефодій (Кондостанос) називав його «втікач зі святих місць, з Кітії, з Афін, з Константинополя, Мелетій Метаксакіс – непостійний і неспокійний владний дух, злий демон».

Почавши свою освіту в Єрусалимі в 1889 році, він прийняв чернецтво і дияконську хіротонію через три роки. Устиг побути з місією в Антіохійській Церкві. У 1900 році став секретарем Священного Синоду Єрусалимської Церкви, отримавши через два роки сан архімандрита, став генеральним секретарем Єрусалимського Патріархату. Перед ним відкривалися перспективи зростання в цій Церкві, але в 1908 році Єрусалимський Патріарх Даміан виганяє його за “діяльність проти Святого Гробу”.

Втікши на Кіпр, він стає митрополитом на Кітійській кафедрі. У 1912 році висуває свою кандидатуру на пост Константинопольського Патріарха, але Священний Синод відмовляє йому в праві участі у виборах, так як «з канонічної точки зору» він «не може бути зареєстрований як кандидат на патріарший престол в Константинополі». Після цього намагається зайняти пост Предстоятеля Церкви Кіпру, але знову зазнає невдачі. Саме на Кіпрі Мелетій вступає в англійську масонську ложу. І це пов’язує його новими узами з його родичом – новим прем’єр-міністром Греції Венізелосом, за допомогою якого він нарешті-то стає главою Церкви в 1918 році, але Церкви Елладської…

Перебравшись до Афін, діяльний митрополит взявся за розширення церковної юрисдикції. Так 4 серпня 1918 Синод ЕПЦ приймає рішення про організацію єпархії в США. Митрополит Мелетій призначає свого представника в США – єпископа Родостолуского Олександра (Демоглу) і разом з ним проводить три місяці в США, збираючи як нікому не підпорядковані грецькі парафії, так і ведучи переговори з тими, що входять в юрисдикцію Руської Церкви. Робиться це, природно, без будь-якої координації і узгодження з Північноамериканської єпархією Руської Церкви. Сама Руська Церква в цей момент переживає не найкращі часи – в Росії революція, на Церкву починаються гоніння, зв’язок і взаємодія Північноамериканської єпархії з Московською Патріархією порушені подіями. Російська Церква просто нездатна в цей момент до рішучого опору порушенню її канонічних кордонів.

У 1920 році, рішенням влади Греції і Синоду ЕПЦ «за неканонічні діяння» Мелетій був позбавлений посади митрополита Афінського і відправлений в ув’язнення у монастир на один з грецьких островів. Відправленому їм в Америку Архієпископу Олександру Синод визначає повернутися в Грецію.

Але в початку 1921 року Мелетій біжить з ув’язнення і відправляється саме в Америку, де представляє себе митрополитом Афінським, яким насправді вже не є. На цій посаді він починає формування Грецької Архієпископії Північної і Південної Америки за фінансової підтримки колишнього грецького прем’єра Венізелоса.

Лабарум. Сим победиши

«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».