Константинополь вже понад століття всіма неправдами веде боротьбу за окормлення всієї православної діаспори, приписуючи собі відповідні канонічні повноваження. Помісні Церкви з цим не погоджуються (за винятком Церков грецької традиції), і сьогодні юрисдикційне перемежування у діаспорі промислительно виявилось перешкодою для Константинополя у питанні наданні автокефалії, а також легалізації розколу в Україні. Наші колеги пишуть: «питання діаспори є тим «каменем спотикання», котрий рано чи пізно стане на дорозі намірів Фанару підпорядкувати собі православний світ. (…) Багато Помісних Церков навряд чи погодяться передати право на окормлення своїх співвітчизників у розсіянні Константинопольському патріархату. В якомусь значенні, природне почуття патріотизму та національної солідарності стане автоматичним «запобіжником» проти амбіцій Фанару на керування всім православним світом».
У зв’язку із цим слід звернути увагу також на ситуацію в Північній Македонії, де державна влада та місцеві розкольники бажають отримати «автокефалію» за допомогою Константинополя. Це питання активно «підігрівається» за підтримки євроатлантичних структур і є джерелом загрози для Сербської Православної Церкви (СПЦ) та вселенського Православ’я в цілому. Але так зв. «Македонській православній церкві – Охридській архієпископії» (МПЦ, яку Константинополь іменує виключно «Церквою Скоп’є») для отримання свого «томосу» від Фанара буде потрібно не тільки відмовитися від самоназви, а й, очевидно, позбутися діаспори. А це, між іншим, три зарубіжні «єпархії» МПЦ (Американсько-Канадська, Європейська, Австралійсько-Новозеландська) з приблизно сотнею парафій. Свої інтереси північні македонці відстоюють досить активно, в тому числі звертаючись в ООН з приводу «дискримінації» віруючих МПЦ в Болгарії і Греції.
З огляду на націоналістичні настрої представників північномакедонської національності (в тому числі в діаспорі) і серйозні тертя з греками, вельми сумнівно, що МПЦ відмовиться від своєї діаспори.
У той же час православним годі було «прохолоджуватися» і думати, що нестиковка фанаріотського глобального папізму і містечкового етнофілетизму (в північномакедонській або який-небудь ще версії) – це назавжди. Складні питання міжправославних відносин, в тому числі про присутність одних помісних Церков на території інших, наявність в ряді країн кількох юрисдикцій, положення канонічних православних структур в проблемних регіонах (наприклад, Православної Охридської архієпископії СПЦ) все одно потрібно обговорювати і вирішувати. Інакше фанаріоти «обговорять» і «вирішать» їх за інших.
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».