Багато людей пам’ятають українські події Майдану 2013-14 років, в котрих серйозною організаційною силою виявилась Римо-католицька церква (РКЦ), особливо в особі підпорядкованих їй уніатів. Вже після перевороту уніати ж виявились основною рушійною силою гонінь на Українську Православну Церкву. Саме їхні представники у Верховній Раді організовували парламентське звернення до патріарха Варфоломія з проханням про автокефалію українським «православним» розкольникам. Вони ж ініціювали численні антицерковні законопроекти… Мета уніатів стала очевидною пізніше – коли тема унії УГКЦ з «ПЦУ» стала все активніше обговорюватись публічно.
Повторюючи український сценарій у 2020 році в Білорусі, РКЦ разом з уніатами виступила одним з основних організаторів протестів, активно використовуючи свої парафії у якості місцевих протестних штабів, а свій клір – у якості спікерів та ідейних натхненників.
Як відомо, на Україні позиції уніатів сильніші, ніж безпосередньо у римо-католиків. Тому уніати відігравали більш активну роль в українських подіях, а безпосередньо римо-католики були не такі помітні на їхньому фоні. Білоруська ситуація інша: в РБ позиції католиків на сьогодні сильніше, ніж позиції уніатів. Тому в білоруських протестах уніати слідують за безсумнівним лідерством римо-католиків.
Ще до виборів, 2 липня, глава РКЦ в РБ митрополит Тадеуш Кондрусевич на проповіді в Будславі закликав «до проведення чесних виборів». Сама суть «чесності» на той момент була вже широко розрекламована опозицією, на думку котрої Лукашенко повинен був набрати 3%.
Відгук на проповідь не забарився: в РБ стартувала громадянська кампанія «Католик не фальсифікує». Одним з перших її кроків став заклик до кліру РКЦ внести відповідні заклики в богослужіння та проповіді. Так почалася мобілізація білорусів-католиків до майбутніх протестів, яка тривала аж до виборів, перейшовши потім вже в протестне протистояння.
Актив «свідомих католиків» взяв активну участь в протестах вже 9-10 серпня. З 10 серпня Кондрусевич почав заходи проти насильства, які засуджують факти насильства тільки з одного боку (хоча, як свідчать навіть відео НЕХТИ, насильство було не рідкість і з боку протестуючих), фактично закликаючи вірних до участі в протестних акціях. 14.08.20 Кондрусевич через ЗМІ в зверненні до органів влади заявив про «жорстоко побитих мирних жителях, які хотіли дізнатися правду про вибори», звинуватив у скоєнні «тяжкого гріха особами, віддавали злочинні накази», закликав до «звільнення затриманих на мирних акціях». 18-19 серпня він уже взяв участь в акціях біля стін мінських СІЗО.
У Гродно одним з центрів опозиції виявився місцевий кафедральний костел св. Франциска Ксаверія. Координацію на себе прийняв його настоятель Ян Кучинський. У самому костелі був організований опорний пункт протестуючих і місце укриття. Дії римо-католиків в Гродно, де їхні позиції традиційно сильні, набули цілком відвертого характеру. Заклики до мітингувальників і образи на адресу силовиків неслися під час протестів 10 серпня прямо з балконів костелу. В іншому західно-білоруському місті – Ліді – католицьким штабом протестів став місцевий костел, а координаторами – ксьондз Віталій Сидорко і вікарій ксьондз Анжей Гончар. Вони взяли на себе організацію автопробігів, мобілізацію жителів Ліди на протести і питання забезпечення учасників протесту.
Настоятель костели Святої Трійці в м. Індура Павло Астукевич організував мобілізацію протестуючих безпосередньо на богослужіннях, активно вів агітацію до виборів і після, одразу після меси виводив своїх прихожан на акції протесту.
У Мінську направляв клір на участь в протестах вікарій Кондрусевича єпископ Олександр Яшевскій…
Тема участі римо-католиків, уніатів і сектантів у спробі кольорової революції в РБ є такою великою, що передати її одним постом неможливо. Він буде обов’язково вимагати продовження. Також, як і тема участі в протестах деяких православних священиків, які використовуються наосліп їх католицькими «побратимами».
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».