Митрополит Іларіон (Алфєєв) у своєму об’ємному інтерв’ю грецькому виданню Ромфея аргументовано спростував кілька популярних тез, котрі використовують симпатики «ПЦУ» на захист дій Константинопольського патріархату в Україні.
Перша теза: якби РПЦ поїхала на Критський собор у 2016 році, патріарх Варфоломій не став би втручатись в українське питання.
Друга теза: Фанар, прийнявши розкольників без покаяння та без перерукоположення, зробив те саме, що й РПЦ у випадку з РПЦЗ.
Третя теза: у кліриків «ПЦУ» взагалі немає проблем з апостольським преємництвом.
Нас зацікавила інформація з третього питання. Зокрема, глава ВЗЦЗ РПЦ вказав на недавню статтю єпископа Авідського Кирила, відомого представника Константинопольської Церкви. Ця стаття примітна тим, що частково відкриває, нарешті, хоч якусь аргументацію Фанару з приводу проблеми хіротоній українських розкольників. Адже від початку Синод Константинопольського патріархату так і не пояснив, на яких підставах він «відновив» кліриків «УАПЦ» та «УПЦ КП» у сущому сані. Також Фанар систематично ігнорував прохання Помісних Православних Церков прояснити проблему апостольського преємництва в розкольників.
Як з’ясувалось, Фанар в особі єпископа Кирила не знайшов нічого кращого (і в принципі не міг знайти щось краще), аніж послатися на сповнене фальсифікаціями дослідження «чекалінської лінії» хіротоній ієрархів «ПЦУ», котре надали автори одного з українських пропагандистських ресурсів цієї структури.
Інакше ніж колапсом богословської репутації Фанару це назвати не можна. І це особливо контрастує з постійними заявами фанаріотів про те, що вони мають якусь особливу богословську мудрість і є нібито на голову вищими за решту в розумінні канонів. Однак замість серйозних богословських аргументів ми почули відвертий «лепет» та побачили повну профанацію канонічного права.
І це вже другий провал Константинополя після доповіді архієпископа Макарія (Гринієзакіса) на тему скасування акту 1686 року про передання Київської митрополії в юрисдикцію Руської Церкви. Текст доповіді була опублікована на сайті «УПЦ у США» і виявився настільки слабким у науковому плані, що його автор був змушений оголосити його фейком. Хоча так і не надав (наскільки ми пам’ятаємо) аутентичний текст доповіді, якщо він дійсно чимсь відрізнявся від опублікованого.
Втім, від початку розрахунок Фанару був не на серйозне богословське обґрунтування своїх дій, а на кавалерійський наскок з використанням примітивних та брехливих, але в’їдливих гасел на кшталт «РПЦ 30 років нічого не робила», «анафема була політичним актом», «РПЦЗ теж прийняли без перерукоположень», «якби РПЦ поїхала на Критський собор…» тощо.
Розрахунок був на те, що Помісні Церкви не стануть глибоко вникати в богословський виворіт питання та приймуть дії патріарха Варфоломія, виходячи з принципу «політичної» доцільності. Частина грецьких Церков (а по великому рахунку їхні предстоятелі) так і зробили, заплющивши очі на кричуще канонічне свавілля Фанару.
Сподіваємось, що решта Церков збережуть почуття власної гідності та не приймуть примітивні виправдання від Фанару. І те, що керівництво РПЦ виводить на світло моменти, котрі фанаріоти намагаються приховати в тінь, напевне буде цьому сприяти.
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».