Шановні брати та колеги критикують Патріарха Єрусалимського Феофіла за неоднозначність висловленої ним в інтерв’ю позиції з приводу українського розколу. Це правильно: Патріарх Феофіл вітіювато ухилився від прямої відповіді. На думку колег: «Слова патріарха Феофіла можуть означати, що Єрусалимська Церква не готова йти на конфлікт з Константинополем в українському питанні, не готова відстоювати канонічну правду в українському питанні. А отже, Амманський формат, котрий так і не отримав розвитку, вочевидь, не має перспектив».
В порядку дружньої полеміки уточнимо: Єрусалимська Церква пішла на ризик конфлікту, вже коли ініціювала сам Амманський формат. Нагадаємо, що патріарх Варфоломій тоді з грецької дипломатичністю погрожував Патріарху Феофіла за цю ініціативу, вказуючи, що нібито тільки Фанар має право на скликання подібних зібрань. І це не зупинило Єрусалимський Патріархат (ІП). Вже 2 роки Патріарх Феофіл відмовляється поминати “ПЦУ” і розкольників не пускають до співслужіння і Таїнств у храмах ІП. І дається це йому чималою ціною: Ізраїль залежний від США, залежний дуже багато в чому, і це – не секрет. І, тим не менш, ані прямий тиск Держдепу США, ані ізраїльської влади, поки не змусили Патріарха Феофіла до зради, на відміну від предстоятелів в Греції, Олександрії і на Кіпрі. Так чого ми хочемо? Щоб він підставив себе під знищуючий удар ізраїльських і американських властей, розірвав відносини з грецьким світом і зайняв нашу позицію також не дипломатично, як він це робить зараз, а відверто і різко? Так?
Так давайте згадаємо: скільки разів ми підтримали ІП? Може в 1993 році, коли Фанар відбирав у нього парафії в Австралії? Або в 2008-му, коли Фанар відбирав у нього парафії в США? Або, може бути, в 2011-му році, коли Румунська Церква вторглася на його територію? Ми весь час залишалися осторонь. Раніше ми вже писали про те, як наше непротивлення агресії фанаріотів, як проти нашої Церкви, так і проти інших Помісних Церков, виростило монстра.
Дорікати Помісним Церквам «в зрадництві мовчання» стало нашою спільною традицією в РПЦ. І ми не помічаємо їхньої відсічі потужним силам, яке спонукає їх стати на бік Фанару й визнати розкол. Може, нам не варто дорікати тим, хто посильно підтримує нас, в зраді, поки вони її дійсно не зробили? Завтра наші закиди, перекладені на англійську мову, зібрані в ретельний моніторинг, будуть покладені американськими дипломатами на столи ієрархів, котрі щосили ухиляються від тиску США і Фанару. «Ви відмовляєтесь визнати ПЦУ – скажуть вони, – а в цей час руські поливають вас брудом, називаючи зрадниками».
Так, церковна суперечка про Україну – це суперечка не тільки про кордони, а про благодать і саму сутність Церкви. Але саме тому 9 Помісних Церков і не співслужать з розкольниками, які не поминають їх. А єресь фанаріотів поки не засудив навіть Собор РПЦ, так чого ж ми хочемо від братів? Щоб в захисті нашої позиції вони були біль послідовні, ніж ми самі?
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».