Як відомо, освоєння Америки європейцями просувалося з двох сторін: з східного узбережжя її освоювали іспанці, португальці, голландці, французи і англійці, а з північного заходу її освоювали росіяни, котрі прибули з Сибіру. Освоєння росіянами Америки почалося з Алеутських островів та Аляски і продовжилося в Каліфорнії. Аляска була відкрита російською експедицією Семена Дежньова у 1648 році.
Перше поселення російських колоністів виникло на Алеутських островах в 1784 році. У 1794 році там була заснована перша на континенті православна місія з 8 ченців і ієромонахів, які прибули з Валаамського та Коневського монастирів.
Це клір і землі були зараховані до Іркутської єпархії Руської Церкви, у веденні якої тоді була вся центральна і східна Сибір. На острові Код’як була побудована перша церква, і на Алеутських островах була розпочата проповідь серед місцевого населення. За перші півтора року місія хрестила 6740 чоловік і вінчала 1573 рази. Крім цього, на 25 островах, які мали до 50 селищ, було хрещені 2472 людини. Вже до кінця 1796 року кількість хрещених в Америці досягло дванадцяти тисяч. У 1796 році Православ’я на Алясці знайшло першого священномученика: ієромонах Ювеналій був убитий біля озера Іліамна язичниками. У 1799 році російськими був заснований на Алясці місто Ново-Архангельськ (нині Ситка), в якому також була побудована церква.
У 1802 місто було спалене індіанцями і відновлене в 1804 році, ставши столицею Російської Америки з 1808 року. У 1848 році в ньому був побудований перший великий собор.
У 1812 році було засновано російське поселення в Каліфорнії, відоме як Форт-Росс. У форті Росс діяла церква і велися служби, а також активне місіонерське служіння. У 1841 році форт Росс був проданий, але, до сих пір він є місцем масового відвідування російських американців.
У 1840 році була створена самостійна Камчатська, Курильська і Алеутська єпархія, чия кафедра розташувалася на Алясці, в Новоархангельську та чиє ведення простягалося на всі американські російські володіння, до того ж до Камчатки та Курил…
Після того, як в 1867 році російські американські володіння були продані США, в Америці була створена окрема єпархія.
При продажі Росією Аляски США в договір був внесений пункт, за яким усі храми і земельні ділянки, що належали Руської Церкви в Америці, повинні були залишатися її власністю і зберігалася повна свобода її дій.
«У 1872 році єпархіальний центр був перенесений в Сан-Франциско – у зв’язку зі збільшенням кількості православних парафій в західних штатах США. З 1905 року єпархіальний центр Алеутської та Північно-Американської єпархії (таку назву отримала єпархія в 1900 році) знаходився в Нью-Йорку. У 1907 році під головуванням архієпископа Тихона, майбутнього Патріарха Всеросійського, відбувся перший церковний Собор єпархії, який визначив іменувати єпархію в «Руську Православну Греко-Католицьку Церкву в Північній Америці під юрисдикцією священноначалія від Церкви Руської» (РПГКЦА). При св. Тихоні (1898-1907 рр.) РПГКЦА пережила особливо бурхливий розвиток.
До початку ХХ століття, крім навернених у Православ’я індіанців і алеутів, число прихожан поповнила масова еміграція українських селян в США і особливо Канаду, з яких формувалися численні громади. Масової була і міграція карпаторосів з Австро-Угорщини. У 1891 році почалося приєднання карпатороських уніатів до Православної Церкви. У період з 1891 року до Першої світової війни до РПГКЦА з’єдналася близько 120 таких парафій.
До 1918 року в РПГКЦА, що об’єднувала на той час до 300 тисяч віруючих, було 4 вікаріатства: Аляскінське, Бруклінське, Піттсбурзьке та Канадське, три місії (Албанська, Сирійська, Сербська), 271 храм, 51 каплиця, 31 благочиння, 257 священнослужителів, близько 60 братств; Свято-Тихонівський монастир в Пенсильванії, сирітський притулок, духовна семінарія, церковні школи, свої друковані видання.
Ці дані важливі для історичного порівняння, так як до 1918 року ніяких грецьких єпархій в Америці не було зовсім.
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».