“Денисенко тоді і тепер”, або Відповідь митрополита Філарета голові ради у справах релігій 1990 року

Час читання: 3хв.

Позиція лідера українських розкольників Філарета (Денисенка) давно відома українському суспільству. Для його прибічників українська державність є саме тим надбанням, задля якого ми повинні працювати. Звісно доля правди в цій тезі є, ми громадяни своєї держави і повинні берегти її цілісність та суверенітет. Але Церква керується дещо іншим формулюванням: «Богові – Боже, а кесареві – кесареве». І зрозуміти усю суть церковного життя людям далеким від Церкви важко.

У 1990 році, в період Помісного Собору РПЦ, місцеблюститель Патріаршого престолу митрополит Філарет в рамках церковної екклезіології чітко формулював позицію Церкви. Ці раритети розповідають про думку одіозного «ієрарха» тоді ще Руської Православної Церкви, а зараз невизнаного та відлученого лідера своєї організації під назвою «Київський Патріархат».  

Слово-відповідь патріаршого місцеблюстителя Митрополита Київського і Галицького Філарета

Вельмишановний Юрію Миколайовичу!

(Христораднов Юрій Микрлайович – Голова ради у справах релігій при Раді Міністрів СРСР)

Дозвольте мені від імені Помісного Собору щиро подякувати Вам та у Вашій особі Урядові нашої країни за теплі поздоровлення на адресу нашого Собору.

Ми поділяємо всі думки та почуття, що Ви висловили у Вашому привітанні.

Дійсно, Руська Православна Церква займається не тільки своїми суто внутрішніми проблемами, вона ніколи не відокремлювала, не відокремлює і не відокремлюватиме себе в майбутньому від суспільства, в якому живе, і тому наша Церква поділяє всі радості й печалі його.

Ми бачимо передусім завдання Церкви у відродженні духовно-морального життя суспільства.

Духовно-моральний стан людей є добрим грунтом для розвитку самого суспільства. Тому ми на Соборі приділятимемо цьому питанню особливу увагу і шукатимемо шляхів для блага Руської Православної Церкви у розвитку духовності та моральності нашого народу.

Ми також прагнемо зміцнення дружніх і братерських зв`язків між народами нашої країни. Міжнаціональні конфлікти, що є сьогодні реальністю, непокоять не тільки нашу Вітчизну, але й Церкву, і тому Руська Православна Церква, яка споконвіку була багатонаціональною, вже через це покликана сприяти розвиткові добрих стосунків між усіма народами країни, тим більше, що в основі нашої віри лежить рівність усіх націй перед Богом. Ми добре знаємо і часто цитуємо слова апостола Павла, що для Христа немає ні елліна, ні іудея, бо всі нації є творінням Єдиного Бога.

Ми схвалюємо і зусилля нашого Уряду, зокрема М.С. Горбачова, спрямовані на зміцнення миру, і дуже раді з того, що нинішня поїздка Президента СРСР до Сполучених Штатів Америки і до Канади також сприяла підтриманню добрих відносин між нашими країнами, зміцненню миру в Європі та в усьому світі.

Ще раз хочу від імені Помісного Собору висловити щиру подяку Раді у справах релігій і через неї передати наші добрі побажання Радянському урядові та керівництву країни.

Схожі публікації