Про богослов’я революцій та їхніх авторів

Вражає любов російської опозиції, абсолютно антицерковної у своїй більшості, до євангельських образів та порівнянь. Ось вже не вперше зіштовхуюсь із порівнянням Навального з (пробач, Пророче Господній) св. Іоанном Предтечею. Дуже нагадує заготовку до наступної за цим сакралізації протесту.

Дотепер не позбавлений сану, незважаючи на непокаянне співслужіння з розкольниками, архімандрит Кирило Говорун (позаштатний клірик РПЦ) є автором т.зв. «богослов’я Майдану» (для потенціальних прихильників у Росії її одразу ж опублікував «Правмир»). Співавторами концепції стали тоді ще клірик УПЦ о. Георгій Коваленко (нині пішов до розкольників) та деякі інші представники як канонічної Церкви (але такі, що дуже симпатизують Майдану), так і «Київського Патріархату».

Консультували й уніати, котрі відігравали у цих подіях не останню роль.

Власне, сама по собі «теологія Майдану» не була новизною, а лише умовно-православною адаптацією католицької теології звільнення, що виникла в Латинській Америці та була прийнята Конференцією латиноамериканських єпископів.

У свою чергу, теологія звільнення певною мірою була розвитком єзуїтського вчення про право на вбивство тирана. Так італійський єзуїт Ніколо Серраріус писав: «Без сумніву, що будь-який васал або підданий має право вбити правителя, котрий довів своїми вчинками, що він тиран; при цьому підданий може не перейматися своєю присягою та не чекати на приговор суду або судді».

В результаті українських подій 2014 року теологія Майдану отримала там широке поширення, ставши основою сакралізації сугубо політичного процесу. Виник свій «акт спасіння» – Майдан. Свій «сонм мучеників» – «Небесна сотня», культ котрих в обов’язковому порядку ввійшов до шкільної програми. Свої інквізиційні положення – у вигляді законодавчих ініціатив заборони критику Майдану та «Революції Гідності» тощо.

У 2018 році прихильники даної концепції серед духовенства канонічної УПЦ склали ядро бажаючих перейти в розкольницьку «ПЦУ». У складі канонічного кліру (але РПЦ) залишився, чомусь, лише згаданий вище Говорун.

Очевидно, що «успішний досвід» сакралізації протесту даром не минув. І ось вже Навального порівнюють зі св. Іоанном Хрестителем та ліберальні священики РПЦ: Першин, Островський (котрий швидко змінив публікацію, з його слів, внаслідок цензури) тощо.

Не наша справа оцінювати події світської політики. Але для Церкви те, що відбувається, явно нічого хорошого не обіцяє.

Лабарум. Сим победиши

«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

Scroll Up