У 2019 році на одному з заходів грецької діаспори Джо Байден у присутності нового на той момент архієпископа Елпідофора, жартуючи, назвав себе «Байденопулосом». Як нині із захопленням каже священик Алекс Карлуцос, «Байден вважає себе дотичним до культурної спадщини Греції».
Карлуцос (формально всього лише настоятель парафії) є однією з найбільш впливових осіб у Константинопольському патріархаті, протягом десятків років забезпечуючи його зв’язки із американським істеблішментом. Конкретно Байдена Карлуцос знає з 1980 року та вбачає у цьому «благословення».
Зі слів Карлуцоса, Байден добре орієнтується у ситуації в Середземномор’ї та є «другом Греції». Крім того, Байден знайомий з патріархом Варфоломієм і постійно висловлює йому підтримку, у тому числі з питання статусу храму Св. Софії. Цікавою є фраза Байдена, котру пригадав Карлуцос: «Я поїздив світом і зустрічався з основними лідерами, і я зустрів лише дві христоподібні фігури – одна це Нельсон Мандела, а друга – Вселенський патріарх Варфоломій».
Байден, формально будучи католиком, активно залучений у справи грецької громади і Константинопольського патріархату. Це людина, аж ніяк не байдужа до релігії і нерідко використовує біблійні цитати (що не заважає йому, втім, виступати в підтримку абортів і “ЛГБТ”). На жаль, релігійна залученість для політичного лідера може бути дуже спокусливою, як показує приклад Петра Порошенка. І в зв’язку зі вступом Байдена на пост президента США православним є над чим замислитися.
Як може вплинути правління Байдена на ситуацію в православному світі?
По-перше, з новою енергією продовжаться зусилля для розколу православного світу під прапором боротьби за “релігійну свободу” і з Фанаром в ролі “криголама”. Пропонований православним “новий церковний порядок” буде заснований на диктатурі “вселенського” патріарха, в якій з релігійними фантазіями фанариотов тісно сплетені геополітичні інтереси США.
По-друге, очевидно, Константинопольський патріархат зміцнить своє становище безпосередньо у Сполучених Штатах і буде все більш виразно позиціонувати себе як головну православну юрисдикцію в країні, незважаючи на існування Православної Церкви в Америці (ПЦА) та інші структури. Константинополь буде прагнути стати “американською” Церквою і перерости інтереси грецької діаспори. В останні два роки відповідний вектор досить чітко позначений Американською архієпископією, наприклад, у формі ініціатив щодо проповіді серед латиномовних і темношкірих американців.
По-третє, Константинопольський патріархат продовжить спроби об’єднати всі православні юрисдикції США під своїм началом. Відповідна робота ведеться перш за все через Асамблею канонічних православних єпископів США. Рано чи пізно може виникнути питання про скасування автокефалії ПЦА, так і не визнаної повнотою помісних Православних Церков. До речі, на “молебні” з нагоди інавгурації Байдена архієпископ Елпідофор, як заявлено, “представлятиме православне християнство”.
По-четверте (але не менш важливо), відвертий альянс Фанару з антихристиянськими політичними елітами, які просувають цінності “ЛГБТ” та ін., призведе до подальшої ерозії православного догматичного і морального вчення в Константинопольському патріархаті. Ця тенденція помітна, наприклад, у випущеному в 2020 році документі “За життя світу: на шляху до соціального етосу Православної Церкви”. Маркером є питання підтримки “ЛГБТ”-цінностей і визнання так зв. “одностатевих шлюбів”, за що представники Константинополя (зокрема, митрополити Галльський Еммануїл і Діоклійський Калліст) виступають вже досить давно і цілком відкрито. А в зазначеному документі Фанару заявлена неприпустимість дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації.
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».