Вправність рук і жодного шахрайства

Заштатний клірик РПЦ архімандрит Кирило (Говорун) радить Андрію Кураєву «сміливо подавати апеляцію до вищої інстанції – Константинополь».

При цьому його безапеляційне «сміливо» взагалі не є наслідком його ж аргументації.

Спочатку він стверджує, що «у Церкві ніколи не було абсолютного консенсусу з приводу інтерпретації цих (тих, що стосуються апеляції) канонів як таких, що однозначно дають Риму або Константинополю право приймати апеляції».

Потім вказує, що такі апеляції викликали протидію.

Нарешті, стверджує, що «Константинополь неодноразово розглядав питання, що стосуються інших помісних церков, особливо в Османський період». Ключове тут – «в Османський період»! Тобто тоді, коли привілеї Фанару основувались на турецьких шаблях та визнавались передусім греками з почуття національної солідарності.

І після цього він несподівано робить висновок про те, що можна «сміливо подавати апеляцію», називаючи вже неіснуючий Константинополь – «вищою інстанцією»!

Як кажуть, «вправність рук і жодного шахрайства».

Взагалі, вражає, наскільки «церковні ліберали», котрі багато міркують про те, що світ змінюється і про те, що Церква повинна мінятись разом з ним, раптом впадають у здичавілу казуїстику.

Скільки разів вже казали, що Константинопольська кафедра була підвищена в силу столичного статусу міста, в котрому була розташована. Бо це було місто «царя та синкліту». Нині Константинополя вже немає! В карликового Фанару більше немає жодних ресурсів, ані інтелектуальних, ані політичних, щоб виступати в ролі «вищої інстанції».

Це здоровий глузд! Купка греків, що живуть у турецькому Стамбулі, не може мати якусь особливу мудрість, котра би їй дозволяла розбиратись в будь-яких ситуаціях інших Помісних Церков. Оскільки вони нічим не переважають у своєму богословському мисленні ці Помісні Церкви. А інколи виявляються нижче за них.

З таким же успіхом можна подавати апеляцію, наприклад, в Албанську Церкву.

Історія і розвиток народів, як мінімум, зрівняли всі Помісні Церкви. Якщо раніше політичні та культурні центри зосереджувались у небагатьох державах, то нині жоден православний народ не може претендувати на свою зверхність щодо інших. Тим більше сучасні греки. Їхній час давно минув, і тепер вони «рівні серед рівних». Не більше того.

Правблог

«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».

 

Share on print
Share on email
Share on odnoklassniki
Share on twitter
Share on whatsapp
Share on telegram
Share on facebook
Підписуйтесь на наші соцмережі TelegramFacebook

Читайте також

Недавні записи

Scroll Up